15 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 317/1689/19 (2-а/317/31/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції НП України лейтенанта поліції Авдєєва Олексія Миколайовича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року в адміністративній справі №317/1689/19 (головуючий суддя І-ї інстанції - Мінгазов Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції НП України лейтенанта поліції Авдєєва Олексія Миколайовича, (третя особа: УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції НП України) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач 08.05.2019 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції НП України лейтенанта поліції Авдєєва О.М., в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 29.04.2019 року серії АР №890855 про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у адміністративній справі.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №890855 винесену 29 квітня 2019 року лейтенантом поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Авдєєвим Олексієм Миколайовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрито.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що судом при вирішенні справи не враховано, що вчинення позивачем інкримінованого правопорушення повністю підтверджено доданим відповідачем до матеріалів справи фотознімком, здійсненим сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 № ТС000749, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 74 км/год. Вказана обставина також підтверджується і відповідним відеозаписом з приладу TruCam, який також надано відповідачем до матеріалів даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2019 року відповідачем прийнята постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та до неї застосовано штраф в сумі 255 грн..
Згідно тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Сандеро р.н. НОМЕР_1 в с.Миколаївка по вулиці Магістральна, 2, Дніпровського району, Дніпропетровської області, рухався зі швидкістю 74 км /год., чим перевищив дозволену швидкість на 24 км/год., що зафіксовано приладом LTI 20/20 № ТС000749, чим порушив п.12.4 ПДР України(а.с.7).
Не погодившись з постановою інспектора, ОСОБА_1 оскаржила її до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме в постанові не зазначено дата та час скоєння правопорушення, наданий до матеріалів справи відеозапис та фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №С000749, не відображають номерного знаку автомобіля. У зв'язку з чим неможливо однозначно встановити який саме автомобіль рухався у вказаний час у вказаному місці із перевищенням максимальної швидкості.
При вирішенні справи суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Як зазначалось вище, згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Сандеро р.н. НОМЕР_1 в с.Миколаївка по вулиці Магістральна, 2, Дніпровського району, Дніпропетровської області, рухалась зі швидкістю 74 км /год., чим перевищила дозволену швидкість на 24 км/год., що зафіксовано приладом LTI 20/20 №ТС000749, чим порушила п.12.4 ПДР України.
Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною першою статті 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5рп/15 роз'яснено положення частини першої статті 276 КУпАП стосовно змісту словосполучення «за місцем його вчинення». Зазначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Таким чином зазначеним рішенням роз'яснено, що словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно - територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, передбачені статтею 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, інспектор Авдєєва О.М. є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції і має спеціальне звання «лейтенант поліції», а тому має повноваження розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, які вчиняються на території Дніпровського району Дніпропетровської області.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач разом із поясненнями на адміністративний позов надавав суду першої інстанції диск з відеозаписом як доказ вчинення позивачем зазначеного вище правопорушення.
Проте, з приводу допустимості вказаного відеозапису, як належного доказу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона не містить відомостей про здійснення відеозапису правопорушення, або фотографування, та наявність такого відеозапису чи фотознімку взагалі, що є порушенням вимог статті 283 КУпАП щодо змісту постанови.
Отже, в силу зазначених вище положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України відеозапис з камери поліцейського є неналежним доказом у даній справі, а тому колегія суддів не враховує вказаний доказ під час розгляду апеляційної скарги.
Інші докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача.
Таким чином, оскільки встановлених законом доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про протиправність накладення на позивача адміністративного стягнення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в цій частині не перевіряється.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч.3 ст.272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції НП України лейтенанта поліції Авдєєва Олексія Миколайовича на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року в адміністративній справі №317/1689/19 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2019 року в адміністративній справі №317/1689/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак