15 серпня 2019 р. Справа № 440/1389/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Лях О.П. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх справ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, місце складання м. Полтава, повний текст складено 27.05.19 року по справі № 440/1389/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України , Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області
про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач МВС України) , Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (надалі - Ліквідаційна комісія), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, оформлене листом від 14.02.2019 №15/2-543, про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності;
- зобов'язати МВС України виділити та перерахувати на рахунок Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області кошти у сумі 275600 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги інваліду II групи ОСОБА_1 , здійснити виплату цієї допомоги шляхом перерахування суми виплати у розмірі 275 600 грн на рахунок відкритий позивачем в установі банку або через касу Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області;
- стягнути з МВС України моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та 20 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на нього поширюється дія Закону України "Про міліцію" та постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №850 від 21.10.2015. Вказував, що інвалідність встановлена 01.12.2015 за період коли позивач працював в УМВС України в Полтавській області, тобто в органах внутрішніх справ. Стверджує, що звільнений зі структурного підрозділу УМВС, пішов на пенсію та отримує пенсію, як працівник міліції, всі документи формувалися та направлялися саме від УМВС України в Полтавській області. Зауважував, що за ним рішеннями судів визнано право на одноразову грошову допомогу, проте МВС України в чергове відмовляє у її призначенні і виплаті, тим самим ігнорує судові рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року у справі № 440/1389/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення, викладене в Листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №15/2-543 від 14.02.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в порядку та в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління МСВ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, в порядку та в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".
Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.
В решті позову відмовлено.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач також не погодився з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 09.09.1980 по 12.12.2000 проходив службу в СВПЧ-3.
Відповідно до наказу Управління МВС України в Полтавській області №109о/с від 12.12.2000 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 - командира відділення 3-ї СДПЧ м. Полтави, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 65 пункт "а" (за віком у відставку) з 12.12.2000 (а.с. 67).
Вислуга років станом на 12.12.2000 складає в календарному обчисленні 22 роки 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні - 22 роки 06 місяців 03 дні. Безперервний стаж служби у внутрішніх військах та в ОВС складає 20 років 03 місяці 03 дні.
Згідно з довідкою Управління МВС України в Полтавській області №Т-214/115/12/01/15-2016 від 27.04.2016 у період проходження служби ОСОБА_1 з 09.09.1980 (наказ УВС виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів від 08.09.1980 №156) по 12.12.2000 (наказ УМВС України в Полтавській області від 12.12.2000 №109о/с) в СВПЧ-3 м. Полтави, підпорядкованій Відділу пожежної охорони УВС, в 3-й СВПЧ по охороні Ленінського району м.Полтави, підпорядкованій Управлінню державної пожежної охорони УМВС України в Полтавській області, в 3-й СДПЧ м.Полтави, підпорядкованій Управлінню державної пожежної охорони УМВС України в Полтавській області, зазначені підрозділи були складовими структури УВС (УМВС), які відносилися до органів внутрішніх справ.
Наказом Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів від 31.07.1986 №89о/с молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , командира відділення 3-ї самостійної воєнізованої пожежної частини м. Полтава, було відряджено в розпорядження МВС УРСР для виконання спеціальних робіт по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 24.07.1986 (а.с. 68).
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА від 01.12.2015, ОСОБА_1 втратив 70 % професійної працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків внутрішньої служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 48).
Згідно з випискою з акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ №0493108 від 01.12.2015 - із 24.11.2015 ОСОБА_1 встановлено безстроково ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків внутрішньої служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 49).
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення групи інвалідності позивач звертався до відповідачів неодноразово. Не досягнувши позитивного результату, звертався до суду за поновленням порушеного права.
Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 17.11.2016 по справі №816/785/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УМВС України в Полтавській області, щодо порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. Зобов'язано УМВС України в Полтавській області у відповідності до п.8 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи та висновок щодо виплати грошової допомоги. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.
У червні 2017 року на поштову адресу ОСОБА_1 надійшов лист від заступника начальника ГУ НП в Полтавській області №615/115/29/01-17 від 25.05.2017 про виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17.11.2016 у справі №816/785/16-а, шляхом повернення матеріалів ДФОП МВС України без затвердження висновку з мотивів невідповідності вимогам законодавства (а.с. 63).
В липні 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся за захистом своїх прав до суду.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06.10.2017 у справі №554/5405/17, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2018, визнано протиправною бездіяльність МВС України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Зобов'язано МВС України прийняти рішення з питань виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
В липні 2018 року на поштову адресу ОСОБА_1 надійшов лист заступника Ліквідаційної комісії №4/2269 від 14.06.2018 про виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава №554/5405/17 від 06.10.2017, а саме - про повернення матеріалів ДФОП МВС України без затвердження висновку, оскільки ОСОБА_1 не належить до кола осіб, яким належить право отримання одноразової грошової допомоги як працівнику міліції, бо мав звання "внутрішня служба" (а.с. 62).
В серпні 2018 року позивач в чергове звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №1640/2697/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення, викладене в Листі №15/2-2080 від 08.06.2018 Департаменту фінансово-облікової політики МВС України про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Зобов'язано МВС України та Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". В решті позовних вимог відмовлено.
В березні 2019 року на поштову адресу ОСОБА_1 надійшов лист заступника Ліквідаційної комісії №4/2495 від 19.02.2019 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду в справі №1640/2697/18 від 02.10.2018 шляхом повернення матеріалів ДФОП МВС України без затвердження висновку, оскільки ОСОБА_1 не належить до кола осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги як працівники міліції, бо є прапорщиком внутрішньої служби (а.с. 16).
Позивач, не погоджуючись із відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та статті 23 Закону України "Про міліцію", проте вимоги про зобов'язання МВС України виділити та перерахувати на рахунок Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області кошти у сумі 275600 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги інваліду II групи ОСОБА_1 , здійснити виплату цієї допомоги шляхом перерахування суми виплати у розмірі 275 600 грн на рахунок відкритий позивачем в установі банку або через касу Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, є передчасними.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів вказує наступне.
Згідно з абзацом 3 пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" №208-VІІІ від 13.02.2015, яка набрала чинності 12.03.2015, передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Таким чином, Законом України від 13.02.2015 №208-VIII внесено зміни до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та викладено частину шосту статті 23 Закону України "Про міліцію" у вищезазначеній редакції.
У "Прикінцевих положеннях" вказаного Закону зазначено про необхідність Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
При цьому пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
Згідно з пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" №900 від 23.12.2015, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Враховуючи ту обставину, що позивачу була встановлена друга група інвалідності 24.11.2015, тобто після набрання чинності Законом України від 13.02.2015 № 208-VIII, на нього розповсюджується Порядок №850.
Відповідно до пункту 7 вищевказаного Порядку, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно з пунктом 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
При цьому пунктом 9 Порядку № 850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №1640/2697/18, яке набрало законної сили 18.12.2018, зобов'язано МВС України та Управління МВС України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, в порядку та розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (а.с. 17-26).
На виконання вказаного рішення суду відносно ОСОБА_1 Ліквідаційною комісією складено Висновок про призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 87), за результатами розгляду якого директор ДФОП МВС України Шевнін С.М. відмовив у його затвердженні, зазначивши, що ОСОБА_1 , як прапорщик внутрішньої служби, належав до категорії осіб начальницького складу пожежної охорони, а не до категорії працівників міліції, а тому норми Закону України "Про міліцію" та Порядку на нього не можуть бути поширені (а.с. 45).
Однак рішення про відмову в призначенні такої грошової допомоги приймається виключно у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Відповідних доказів відповідачі суду не надали.
Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 не має спеціального звання міліції, внаслідок чого дія частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" №208-VІІІ від 13.02.2015, на нього не розповсюджується, то відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про міліцію", особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції
Згідно з частиною першою 18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються "Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ", затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про пожежну безпеку", чинного на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в ОВС, особовий склад державної пожежної охорони поділяється на рядовий та начальницький. Йому видається формений одяг за зразками, що встановлюються Кабінетом Міністрів України для особового складу підрозділів внутрішньої служби. На нього поширюються і відповідні відзнаки. Особовий склад чергових підрозділів для роботи на пожежах забезпечується спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту. Особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони присвоюються відповідно до чинного законодавства спеціальні звання внутрішньої служби.
За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про пожежну безпеку", порядок та умови проходження служби в державній пожежній охороні регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Згідно довідки Управління МВС України в Полтавській області №Т-214/115/12/01/15-2016 від 27.04.2016 підрозділи у яких проходив службу ОСОБА_1 були складовими УМВС, тобто відносилися до органів внутрішніх справ (а.с. 68).
Згідно з пунктом 2 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби є рівнозначним спеціальному званню молодшого сержанта міліції.
Так, ОСОБА_1 у званні молодшого сержанта внутрішньої служби проходив службу в Управлінні державної пожежної охорони, яке було складовою частиною структури УМВС, де виконуючи службові обов'язки, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, отримав ІІ групу інвалідності.
Окрім того, ОСОБА_1 проходив службу та був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991.
Таким чином, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на підставі "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, на час отримання ІІ групи інвалідності він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, спричиненої виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а прийняті нові нормативно-правові акти не можуть погіршувати стан прав і законних сподівань позивача, суд вважає, що ОСОБА_1 для цілей частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію", в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" №208-VІІІ від 13.02.2015, прирівнюється до працівників ОВС, які мають спеціальні звання міліції.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи у призначенні грошової допомоги позивачу, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством.
При цьому, колегія суддів вказує відмовляючи в частині позовних вимог про зобов'язання МВС України виділити та перерахувати на рахунок Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області кошти у сумі 275600 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги інваліду II групи ОСОБА_1 , здійснити виплату цієї допомоги шляхом перерахування суми виплати у розмірі 275 600 грн на рахунок відкритий позивачем в установі банку або через касу Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках передбачених пунктом 14 цього Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і лише потім надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач тричі звертався до суду за захистом своїх прав з підстав того, що відповідач повертав матеріали без затвердження висновку.
Оскільки процес надання позивачу формальних відмов може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання МВС України виділити та перерахувати на рахунок Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області кошти у сумі 275600 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , та зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги інваліду II групи ОСОБА_1 , та здійснити виплату цієї допомоги у розмірі 275 600 грн позивачу.
Таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а та постанові від 18.10.2018 у справі 818/1976/17.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року у справі № 440/1389/19 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 по справі № 440/1389/19 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Прийняти в цій частині постанову, якою зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виділити та перерахувати на рахунок Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області кошти у сумі 275600 грн для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області видати наказ для виплати одноразової грошової допомоги інваліду II групи ОСОБА_1 та здійснити виплату цієї допомоги у розмірі 275 600 грн.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) О.П. Лях С.С. Рєзнікова