490/3976/19 від08.08.2019
нп 3/490/1155/2019
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3976/19
3/490/1155/2019
Іменем України
08 серпня 2019 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М., при секретарі Ліщук Ю.В., за участю прокурора Брагар Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки в Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Парутіне, Очаківського району, Миколаївської області, є громадянкою України, безробітня, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
З Управління захисту економіки в Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли адміністративні матеріали щодо вчинення адміністративних правопорушень пов'язаних з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 110 від 24.04.2019 року, 25.02.2013 року наказом № 9 о/с Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму охорони Миколаївського слідчого ізолятору цієї ж Установи.
Відповідно до Переліку найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого 10.05.2017 року наказом № 1519/5 Міністерства юстиції України, Державна установа «Миколаївський слідчий ізолятор» (далі-СІЗО) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 1 та підп. «Д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_2 є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а саме особою рядового складу державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «А» і «В» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені в підп. «Д» п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування,подають декларацію особи, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до п. 1 розділу «Загальні питання» роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого 11.06.2016 р. рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3, декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Згідно отриманої копії наказу № 44/ОС від 10.07.2018 року та копії поданого рапорту про звільнення встановлено, що ОСОБА_2 звільнилася 18.07.2018 року за власним бажанням, що в свою чергу визначає її звільнення не з ініціативи Державної установи.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_2 зобов'язана була подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням не пізніше дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме 18.07.2018 року.
За результатами огляду веб-сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_2 30.07.2018 року подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.
В подальшому 17.04.2019 року зроблено скріншот сторінки веб-сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим підтверджено несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.
З слідчого ізолятора отримано копію витягу про ознайомлення з вимогами антикорупційного законодавства, де власноручно написані прізвище та ініціали ОСОБА_2 , а також міститься її підпис про ознайомлення з цими вимогами, зокрема в частині необхідності подання декларацій.
Також, з Національного агентства з питань запобігання корупції (вх. УЗЕ № 638 від 27.03.2019 р.) для вжиття заходів та складання адміністративного протоколу отримано повідомлення Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» 20/18-1537/Ш 22.02.2019 року та послідовність дій ОСОБА_2 під час подання декларації перед звільненням, з якої вбачається, що ОСОБА_1 роботу в Реєстрі декларацій фактично розпочала тільки 30.07.2018 року о 14:40 год. та до цього часу не вживала жодних заходів, спрямованих на своєчасне подання декларації перед звільненням.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 30.07.2018 року ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перед звільненням.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнала та просила закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на відсутність в неї умислу, оскільки вона перебувала за межами України і не могла подати декларацію. Після повернення вона одразу її подала.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є доведеною, у зв'язку з чим просив визнати її винною у вчиненні вказаного правопорушення та призначити стягнення згідно санкції вказаної статті.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст. 245 КУпАП , завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ГУНП в Миколаївській області № 9 о/с від 25.02.2013 року, ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму охорони Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».
10.07.2018 року наказом держаної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» № 44 о/с, молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму охорони Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» ОСОБА_1. звільнено з 18.07.2019 року зі служби за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію України"). Однак, ОСОБА_1 з вказаним наказом ознайомлена не була.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
ОСОБА_1 , як суб'єкт декларування, подала декларацію перед звільненням 30.07.2018 року.
На підставі вказаних даних, старший оперуповноважений відділу оперативних розробок Миколаївського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майор поліції Радукан Д.С. склав протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією 24.04.2019 р. за № 110 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого остання вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон №1700-VII, який введений в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності (пункт 1 Розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII, до повноважень Національного агентства належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1700-VII, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
В ч. 1 ст. 50 Закону № 1700-VII зазначено: повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності; обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством; обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю; Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону; Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону № 1700-VII, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей, Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
На підставі рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14 серпня 2016 року № 1 «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» розпочало свою діяльність Національне агентство, до повноважень якого згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, згідно з п. 12, 12-1, ч. 1 ст. 12 Закону, Національне агентство наділено правом ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких порушень, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Національне агентство, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження зі здійснення в порядку, визначеному Законом № 1700-VII, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.
Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо своєчасності подачі, достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства.
Проте, матеріали даної адміністративної справи не містять даних про повідомлення Національного агентства щодо виявлення фактів, які мають ознаки правопорушення пов'язаного з корупцією, як і відсутні в даній справі матеріали перевірки Національного агентства в межах компетенції цього органу щодо суб'єкта декларування, якою є ОСОБА_1 , відповідно до наведеного Закону, який містить спеціальні правові норми та які підлягають застосуванню у даній справі.
Прокурор, в судовому засіданні, посилався на те, що матеріали, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення надійшли з НАЗК для складання протоколу.
Вказані доводи прокурора не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки під час дослідження матеріалів доданих до протоколу лист НАЗК відсутній.
До матеріалів додано ксерокопію одного аркуша зроблену на бланку НАЗК на адресу Управління захисту економіки в Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції Українита Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Зазначена ксерокопія не містить повного тексту листа (лише 1сторінку), підпису уповноваженої особи, переліку додатків, тож не може бути визнана судом як документ в цілому, оскільки не має його ознак і в свою чергу не може бути прийнята як доказ по справі.
Також, неспростованими залишилися доводи ОСОБА_1 про те, що їй стало відомо про звільнення 18.07.2018 р., оскільки в матеріалах справи відсутні данні про дату ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення.
За вказаних обставин, Миколаївським Управління захисту економіки в Миколаївській області Департаменту захисту економіки Національної поліції Українине дотримано встановленого Законом № 1700-VII порядку виявлення та проведення відповідної перевірки, фіксування факту правопорушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією стосовно ОСОБА_1 від 24.04.2019 р., у зв'язку з чим, вказаний протокол не можна вважати складеним у відповідності до норм чинного законодавства і в свою чергу належним та допустимим доказом у справі.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, вирішуючи питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати: 1) об'єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Як вбачається з наданих в судовому засіданні ОСОБА_1 документів, а саме посадочні документи від 18.07.2018 року та посадочні талони, ОСОБА_1 у період часу з 18.07.2018 року до 26.07.2018 року перебувала за межами України та не могла подати декларацію.
Беручи до уваги положення ст. 7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, при здійсненні провадження у справах про адміністративне правопорушення.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1 листопада 1950 року, ратифікованою Україною, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Тобто, особа може бути притягнута до відповідальності лише у встановлений законом спосіб, у зв'язку із чим дана адміністративна справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 252, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, пп. "з" п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4, п. 8 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 45, ч. 2 ст. 49, ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», -
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з її дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, чи її захисником.
Суддя С.М. Скрипченко