Справа № 485/375/19
Провадження № 2/485/468/19
14 серпня 2019 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.,
за участі прокурора - Гречко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою першого заступника прокурора Миколаївської області О.Білоус в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Аргумент" про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки,
встановив:
У березні 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області О.Білоус в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФГ "Аргумент" про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки.
Позов обґрунтований тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року № 7244/0/14-18-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
На підставі вказаного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.10.2018 року за №28739505 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Водночас, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2016 року отримав у приватну власність земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Право власності зареєстровано 07.02.2017 за №18945379.
Позивач вважає, що зазначений наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації.
Приймаючи оспорюваний наказ, Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, не перевірило використання ОСОБА_1 раніше цього права, внаслідок чого земельна ділянка незаконно вибула із земель державної власності, а тому вказаний наказ Головного управління про надання у власність земельної ділянки є незаконним та підлягає скасуванню разом із записом про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі даного незаконного наказу, що є похідним.
Крім того, виявлено, що у подальшому відповідач ОСОБА_1 відчужив право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №902 від 13.12.2018 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №29452186. Позивач вважає, що ОСОБА_2 придбав земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати.
Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ "Аргумент" на підставі договору оренди від 22.12.2018, укладеного з ОСОБА_2 .
З посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, позивач просить витребувати у від ФГ "Аргумент", як добросовісного набувача, спірну земельну ділянку.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав.
Інші участики справи в судове засідання не з"явилися, належним чином повідомлялися про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача Управління Держгеокадастру в Миколаївській області у своєму відзиві посилався на положення ч. 7 ст. 118 ЗК України, згідно якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель, адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Стосовно рішення про передачу у власність відповідачу земельної ділянки вказує, що таке стало можливе із зловживанням своїми правами ОСОБА_1 , який не повідомив про використане ним право на отримання безоплатно земельної ділянки одного й того ж виду в максимальних розмірах, а перевірка такого на Управління вимогами законодавства не покладено. Посилаючись на зловживання своїми правами відповідачем ОСОБА_1 , Управління Держгеокадастру вважає, що судові витрати про справі має бути в повному обсязі покладено на відповідача ОСОБА_1 (а.с.60-64).
Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що 13.12.2018 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який був нотаріально посвідчений. На момент вчинення правочину власник земельної ділянки ОСОБА_1 був законним власником та отримав її на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Відповідач вважає, що набув право власності на земельну ділянку у відповідності до вимог діючого законодавства, є добросовісним набувавачем за відплатним договором майна, яке відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України не може бути у нього витребуване, а тому просить в позові відмовити повністю (а.с.95-100).
Суд ухвалив про розгляд справи у відсутність відповідачів на підставі п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, в тому числі, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Рівненської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, право власності на яку він отримав на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2016 року № 14-13074/14-16-СГ. Право власності зареєстровано 07.02.2017 року за №18945379 (а.с.21).
Таким чином, ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах граничних норм, передбачених ст. 121 ЗК України.
Разом з тим, в 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.16).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 04.09.2018 року № 5892/0/14-18-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності розташованої в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.15).
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року № 7244/0/14-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 із земель сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.13).
Згідно даних Загальнонаціональної (Всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення вартість земельної ділянки складає 52151,17 грн. (а.с.24).
Згідно ч. 1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Разом з тим, виходячи з вимог діючого законодавства, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказ від 19.10.2018 року № 7244/0/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимогам ст. 121 ЗК України, а тому має бути визнаний незаконним та скасованим.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування згідно рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 30.10.2018 року за №28739505 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності був наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 № 7244/0/14-18-СГ (а.с.22-на звороті). Тобто реєстрація права власності є похідним від спірного наказу, а тому із визнанням даного наказу незаконним, підлягає скасуванню і проведена за ним державна реєстрація речових прав.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності отримавши у власність спірну земельну ділянку ОСОБА_1 відчужив її на підставі договору купівлі-продажу №902 від 13.12.2018 року укладеного з ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Рибачук О.В., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №29452186 (а.с.23-на звороті).
Водночас, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка перебуває в користуванні фермерського господарства "Аргумент" на підставі договору оренди від 22.12.2018 року, укладеного з ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 29676662 від 22.12.2018 року (а.с.23).
Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно п. 21 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.
Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.
Відповідно до п. 22 Постанови від 07.02.2014 № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).
У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Згідно п. 26 Постанови від 07.02.2014 № 5, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України від 8 червня 2016 року та від 30 листопада 2016р. № 6-2069цс16. Враховуючи вище викладене, оскільки земельна ділянка була передана ОСОБА_1 не з волі власника-держави, а внаслідок обману з боку ОСОБА_1 , який в подальшому відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 , який передав в оренду ФГ "Аргумент", задоволенню також підлягають і вимоги про витребування земельної ділянки від відповідача ФГ "Аргумент".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду прокурором сплачено судовий збір в загальному розмірі 5763,00 грн., тобто по 1921,00 грн. за кожною з вимог та 960,50 грн. судового збору за заявою про забезпечення позову.
Із заявлених позовних вимог задоволено три вимоги, з яких вимога про витребування земельної ділянки та вжитті заходи забезпечення позову були висунуті безпосередньо до ФГ "Аргумент", а тому суд вважає за необхідне стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 та ФГ "Аргумент" на користь позивача 1921 грн. та судові витрати за заявою про забезпечення позову в сумі 960,50 грн., всього 2881,50 грн. по 1440,75 грн. з кожного. Судовий збір за двома іншими задоволеними позовними вимогами в розмірі 3842,00 грн. слід стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у рівних частках, тобто по 1921грн.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 142, 268 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позов першого заступника прокурора Миколаївської області О.Білоус в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Аргумент" про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, витребування земельної ділянки - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року №7244/0/14-18-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №28739505 від 30.10.2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_1 .
Витребувати у Фермерського господарства "Аргумент" (ЄДРПОУ 39950359) у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1 вартістю 52151,17 грн., для ведення особистого селянського господарства в межах території Любомирівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (адреса: пр. Миру, 34, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 39825404) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одну грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев"ятсот двадцять одну грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 1440,75 грн. (одну тисячу чотириста сорок грн. 75 коп.).
Стягнути з Фермерського господарства "Аргумент", код ЄДРПОУ 39950359, юридична адреса: Миколаївська область, Вітовський район, с.Новомиколаївка, вул.Жовтнева, 45, на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340 ЄДРПОУ 02910048 банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) судовий збір в розмірі 1440,75 грн. (одну тисячу чотириста сорок грн. 75 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який відраховується з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 14.08.2019 року.
Суддя