Справа №487/1848/19
Провадження №2/487/1321/19
(ЗАОЧНЕ)
15.08.2019 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївська Універсальна Товарно-сировинна біржа, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на квартиру,
11.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Миколаївська Універсальна Товарно-сировинна біржа, про визнання угоду купівлі продажу дійсною та визнання права власності на квартиру.
В позовній заяві позивач зазначив, що 16.02.2002 року на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку було укладено договір №3447-Л купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належала відповідачу. Оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 24.04.2019 року по даній справі відкрито провадження.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача адвокат Душаченко В.В. надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухваленням судом заочного рішення. Крім того, в заяві просив визнати за позивачем право власності на дану квартиру в зв'язку з втратою останнім документа, який засвідчує його право власності на неї.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.
У судове засідання представник третьої особи Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі не з'явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.02.2002 року на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку було укладено договір №3447-Л купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належала відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 24.03.1997 року.
Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна №3447-Л від 16.02.2002 року зареєстрований за №20014 в КП ММБТІ 28.02.2002 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №177450076 від 14.08.2019 року відомості відносно квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, судом встановлено, що всі умови договору сторонами по угоді виконані в повному обсязі, однак у порушення ст. 657 ЦК України, договір нотаріально не засвідчений. У відповідності зі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), якщо одна зі сторін цілком або частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Крім того, у зв'язку з втратою позивачем оригіналу біржового договору, суд приходить до переконання, що вимога про визнання права власності на спірну квартиру також підлягає задоволенню.
Також на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 137, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий), третя особа Миколаївська Універсальна Товарно-сировинна біржа (м. Миколаїв, вул. Робоча, 1, ЄДРПОУ 23401641) про визнання угоду купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №3447-Л від 16.02.2002 року, що укладений між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку квартири АДРЕСА_1 , що укладений на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній біржі та зареєстрований 28.02.2002 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №20014 - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в зв'язку з втратою ним документа, який засвідчує його право власності на квартиру.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Ж.П. Павлова