справа № 489/6945/18
кримінальне провадження
№1-кп/489/320/19
Іменем України
15 серпня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Світловодська Кіровоградської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілий не з'явився
встановив:
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.06.2019 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 18.08.2019.
Прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого в зв'язку з тим, що ризики запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та впливу на потерпілого і свідків не зменшилися не змінилися.
На підтвердження ризиків прокурором вказано на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти власності, має судимості за вчинення злочину аналогічної категорії, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення іншого тяжкого злочину за ч.4 ст.407 КК України, у зв'язку із чим на час досудового розслідування розшукався Миколаївським зональним відділом ВСП. Тому, з урахуванням особи обвинуваченого, наявні підстави вважати, що не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства ОСОБА_3 вчинить інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували через недоведеність вказаних прокурором ризиків, можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому з урахуванням тривалості тримання обвинуваченого під вартою просили змінити запобіжний захід на більш м'який у вигляді особистої поруки, визначивши поручителем ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали.
У відповідності до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Залишається ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину проти власності, має судимість за вчинення злочину аналогічної категорії, притягується до кримінальної відповідальності за вчинення іншого тяжкого злочину, пов'язаного з проходженням військової служби.
За таких обставин, є доведеним наявність вказаного ризику і те, що йому неможливо запобігти при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а тому є необхідність у збереженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.
При цьому, суд враховує, що до закінчення дії попередньої ухвали про тримання обвинуваченого під вартою судовий розгляд триває, а тому з урахуванням особи обвинуваченого відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відносно ризику впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків даний ризик суд вважає не доведеним, оскільки не підтвердженого жодним доказом, а ризик переховування обвинуваченого від суду не був врахований слідчим суддею при застосування запобіжного заходу, що не дає підстав для прийняття цього ризику до уваги, відповідно до вимог ч.3 статті 199 КПК України, за відсутності посилання у клопотанні на те, що вказаний ризик з'явився як новий та відсутності доказів на його підтвердження.
З огляду на наведене, клопотання захисту про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 13 жовтня 2019 року (включно).
У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 7-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Суддя ОСОБА_1