Справа № 159/1197/19 Провадження №11-кп/802/406/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
13 серпня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019030090000029, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Ковельського міського суду Волинської області 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 , яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, працює завантажувачем - вивантажувачем ТОВ «Кромберг енд Шуберт», раніше несудимий:
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасовано арешти накладені на автомобіль марки «VOLVO», реєстраційний номер Республіки Угорщина НОМЕР_1 , автомобіль марки «BMV-320 D», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 та повернуто ОСОБА_10 і ОСОБА_7 .
В порядку ст.100 КПК України вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 грудня 2018 року біля 02 год. 00 хв., керуючи автомобілем марки «BMW-320D», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , рухаючись автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» на ділянці дороги 104 км. + 140 м. в смт.Голоби, Ковельського району Волинської області в напрямку м. Ковеля Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки «VOLVO» реєстраційний номер республіки Угорщина НОМЕР_3 з напівпричепом «SCHMITZ» реєстраційний номер республіки Угорщина НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_10 , який рухався в напрямку м. Луцька Волинської області, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_11 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа, субарахноїдальним крововиливом з забоєм головного мозку та розвитком набряку та набуханням головного мозку, що підтверджується виявленим патаморфологічними і судино-гістологічними даними, які і спричинили смерть останнього.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 2.3 б), 10.1, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, оскаржує вирок через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначає, що звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, суд таке своє рішення мотивував лише характеризуючими даними обвинуваченого, які, у своїй сукупності, не зменшують суспільної небезпеки вчиненого злочину, а також винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за яким його засуджено. Не враховано судом характер і ступінь суспільної небезпеки, а також те, що від злочинних дій обвинуваченого настали тяжкі та незворотні наслідки - смерть особи. А тому застосування покарання наближеного до мінімальної межі санкції ч.2 ст.286 КК України та звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України не є такими, що свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням. У зв'язку із цим, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
У поданих на апеляційну скаргу прокурора запереченнях захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін. Вказує, що рішення суду першої інстанції в частині призначеного покарання обґрунтоване та мотивоване належним чином, відповідає особі винного та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які, кожен окремо, відносно задоволення апеляційної скарги заперечили, просили вирок суду залишити без змін, потерпілу, яка наполягала на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого та доведеність його винуватості у вчиненні даного злочину, ґрунтуються на зібраних у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Доводи прокурора, що суд першої інстанції зобов'язаний був призначити ОСОБА_7 покарання в межах апеляційних вимог прокурора у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, без застосування ст.ст.75, 76 КК України, є безпідставними. Висновки місцевого суду в цій частині стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із змісту мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винного, який, будучи особою молодого віку, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, займається суспільно-корисною працею, а також позицію потерпілої сторони, яка в ході судового розгляду не наполягала на обранні обвинуваченому покарання, пов'язаного з реальним позбавленням волі та просила застосувати щодо ОСОБА_7 ст.75 КК України.
Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину підставно віднесені судом до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
З урахуванням особи ОСОБА_7 , обставин, які пом'якшують його покарання, відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому основного покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та про можливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за його поведінкою.
Виходячи з роз'яснень п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Погоджується апеляційний суд і з висновком суду про застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки такий висновок зроблений із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжких та незворотних наслідків - смерті особи, а також з урахуванням наведених ним доводів.
Таким чином призначене обвинуваченому покарання не є надто м'яким та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного. І таке покарання, на думку апеляційного суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстави для задоволення поданої прокурором апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міського суду Волинської області 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: