Іменем України
12 серпня 2019 року м. Кропивницький
справа № 405/5767/16
провадження № 22-ц/4809/648/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Дуковського О.Л.
суддів Суровицької Л.В. ,Черненка В.В.
з участю секретаря Демешко Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Кіровоградській області, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про знесення самочинно збудованого майна, -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Просила визначити порядок користування та виділити в натурі земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок під АДРЕСА_1 та належить їй і відповідачу ОСОБА_3 з урахуванням встановлених часток в нерухомості.
Позов обґрунтовано тим, що вона є власником 1/2 частини зазначеного будинку у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.06.1988 року.
Спадщину вона отримала від ОСОБА_4 .
Зазначений будинок належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності із встановленим порядком користування. Порядок користування будинком з надвірними будівлями, а також земельної ділянки частково було встановлено попередніми власниками будинку, відповідно до рішення суду від 27.07.1968 року.
Відповідно до цього рішення питання щодо права користування земельною ділянкою вирішено частково, а саме, вирішено питання щодо порядку користування земельною ділянкою відведеною під сад та город. Фактично у ОСОБА_4 , спадкоємицею якої є вона, знаходилося у користуванні 268,58 кв.м. зайняті під садом та городом, у відповідача 350,22 кв.м., питання щодо порядку користування двором залишено без розподілу у загальному користуванні.
Вказує, що між нею та відповідачем склалися неприязні стосунки та створені перешкоди у користуванні спільним двором.
Вважає, що без визначення меж та розподілу земельної ділянки вона позбавлена належного обслуговування своєї частини житлового будинку та не може реалізувати своє право на безоплатну приватизацію землі, що знаходиться під її частиною житлового будинку.
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд із зустрічним позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж та самочинно збудований фундамент, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
В обгрунтування зустрічного позову вказувала, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були попередніми власниками спірного будинку. Кожному із співвласників нерухомого майна (будинку) належала на праві власності відповідна частина.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.04.1959 року міськвиконкомом продано ОСОБА_4 13/30 частини домоволодіння, а рішенням міськвиконкому від 03.12.1958 року була визначена частина домоволодіння, якою володіла ОСОБА_4 в натурі. Іншому власнику, ОСОБА_5 , домоволодіння належало па праві власності в частці, що складає 17/30 відповідно до договору купівлі-продажу від 12.08.1958 року за реєстровим № 2-4777 та від 11.04.1959 року за реєстром № 2-1618. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці, загальною площею 951,40 кв.м, на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 15.07.1953 року за № 768-С, зареєстрований вищезазначеними співвласниками.
В подальшому між співвласниками виник спір, щодо належних на праві власності господарських будівель, а також щодо користування земельною ділянкою і рішенням народного суду м. Кіровограда від 27.06.1968 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено частково, в порядку розподілу земельної ділянки, домоволодіння по АДРЕСА_1 , виділено в користування ОСОБА_4 268,58 кв.м., а ОСОБА_5 виділено 350,22 кв.м. , двір залишено в загальному користуванні.
За час спільного використання двору, кожний із співвласників зробив добудови і прибудови до будинку, побудував господарські будівлі, і часини, що належать їм змінилися та стали рівними. Кожному на праві власності належала 1/2 частина будинку. Користування садом та двором здійснювалося відповідно до встановленого судовим рішенням порядку.
В подальшому, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.06.1988 року № 1-1963, власником 1/2 частини, що належала ОСОБА_6 , стала ОСОБА_1 , а власником іншої 1/2 частини будинку, що належала ОСОБА_7 (на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.07.1995 року № 5-2382 стала ОСОБА_8 . Після ОСОБА_8 , в порядку спадкування, право на 1/2 частину будинку перейшло до неї, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину заповітом від 24.03.2009 року.
Вказує, що в 2014 році ОСОБА_1 , разом з членами своєї сім'ї, розпочала неузгоджене з нею будівництво на території загального двору, а саме побудовано гараж, що перевищує відповідні межі, а до гаражу прибудовано вольєр для собаки-вівчарки, який також зведено без її дозволу. Вольєр знаходиться навпроти вікна її кухні. Собаки утримуються без додержання санітарно-гігієнічних норм, що є причиною постійного смороду в дворі. До своєї частини будинку відповідач ОСОБА_1 , разом з членами своєї сім'ї, самовільно прибудувала фундамент, який переходить в загальний двір та звужує його. Крім того, на розі фундаменту, посеред двору, встановлено металевий стовп, на якому закріплені провисаючі електричні проводи до незаконно спорудженого гаражу та встановлена супутникова антена, що звужує проїзд транспорту на загальне подвір'я.
Вважає, що відповідач порушує її права власника та посилаючись на вказані обставини і норми чинного законодавства, просить задовольнити позов.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 жовтня 2018 року від 04 жовтня 2018 року у справі замінено відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_2 у зв'язку із укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договором дарування належної їй на праві власності 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2017 року (том 1 а.с. 201-202).
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про знесення самочинно збудованого майна.
Зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж та самочинно збудований фундамент, які в технічному паспорті від 29.07.2016 року зазначені літ. В і а 3 та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її позову. Вказує, що суд відмовив у задоволенні її позову на підставі того, що зазначений спір між тими самими особами вже розглянуто і вирішено по суті. Порядок користування будинком з надвірними будівлями, а також земельної ділянки частково було встановлено попередніми власниками будинку, відповідно до рішення суду у справі № 2-560-68 від 27.07.1968 року. Відповідно до цього рішення питання щодо права користування земельною ділянкою вирішено частково, а саме, вирішено питання щодо порядку користування земельною ділянкою відведеною під сад та город облаштування окремого в'їзду не можливе. Фактично у ОСОБА_1 , спадкоємицею якої є вона, знаходиться в користуванні 268,58 кв.м. зайняті під садом та городом, у відповідача 350,22 кв.м., питання щодо порядку користування двором залишено без розподілу у загальному користуванні.
Вважає, що судом не було враховано те, що відповідно до положень статті 30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу частини будинку і далі - ЗК України 1990 року) при переході права власності на частину будинку земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Щодо вимог за зустрічним позовом про зобов'язання її знести самочинно збудований гараж та самочинно збудований фундамент вона не погоджується. Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ті обставини, що до 2016 року до моменту звернення ОСОБА_1 до суду будівництво сараю(гаража) було розпочато, а саме з 2012 році, і на той період позивач - ОСОБА_3 не вбачала в діях ОСОБА_1 порушення її прав та жодного разу до неї не зверталась за їх відновленням.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що обставини на які посилається позивач не відповідають обставинам справи та наданим у справі доказам. Щодо позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування відповідач зазначає, що рішенням народного суду м. Кіровограда від 27.06.1968 року частково вирішено питання користування спірною земельною ділянкою в тому числі і двором , а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову. Щодо зустрічної позовної заяви відповідач вказує, що позовні вимоги доведені та у матеріалах справи є докази про самочинне будівництво позивачем.
У судове засідання апеляційного суду з'явився представник позивача адвокат Бем Ю.Ю., а інші учасники справи не з'явилися, які належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні, як основного так і зустрічного позовів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд першої інстанції послався на те, що попередніми власниками будинку в судовому порядку було визначено порядок користування земельною ділянкою, як тією, що під садом, так і тією, що під двором, а оскільки облаштування окремого в'їзду є не можливим, суд дійшов висновку про неможливість реального поділу двору.
Задовольняючі позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого майна суд першої інстанції встановив, що на території спільного двору позивачем самочинно збудовано гараж, а також самочинно збудовано фундамент, а тому суд вважав доведеними вимоги зустрічного позову.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою ,а в жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд із зустрічним позовом про знесення самочинно збудованого гаража та фундаменту, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 жовтня 2018 року у справі замінено відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 на ОСОБА_2 на підставі ст. 55 ЦПК України.
Відповідно до вимог до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах , щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь - якій стадії судового процесу.
Вказана заміна відбулася внаслідок укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору дарування належної їй на праві власності 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2017 року (том 1 а.с. 201-202).
Тобто, відбулося відчуження частини будинку стороною у справі іншій особі.
За таких обставин, до набуття ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 жовтня 2018 року законної сили ОСОБА_2 не набув процесуального статусу сторони у справі і відповідно його представник ОСОБА_10 не мав права заявляти клопотання про заміну сторони у зазначеній справі.
Виходячи з вищевикладеного, суд прийняв процесуальне рішення з цього приводу і з власної ініціативи, що не передбачено нормами цивільно - процесуального законодавства.
Статтею 51 ЦПК України передбачено залучення до участі у справі співвідповідача або заміну первісного відповідача належним відповідачем за клопотанням позивача до початку першого судового засідання.
В даному випадку позивачем у справі ОСОБА_1 такого клопотання не заявлялося.
Статтею 55 ЦПК України, на яку послався суд першої інстанції передбачено залучення у справі правонаступника ви бувшої сторони у справі.
Але, це вибуття повинно відбутися внаслідок смерті фізичної особи чи припинення юридичної особи, або при заміні кредитора чи боржника у зобов'язанні.
ОСОБА_2 не є боржником чи кредитором в даних правовідносинах, має особисте право на звернення до суду із позовом, але окремого власного позову у справі не заявив, а протокольно підтримав зустрічний позов ОСОБА_3 , яка в непередбачений процесуальним законодавством спосіб була позбавлена статусу сторони у справі.
За таких обставин справа розглянута за участі сторони, що не набула процесуальних прав відповідача за основним позовом та позивача за зустрічним позовом.
При апеляційному розгляді справи даний недолік виправити неможливо, а тому суд вважає про необхідність ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні, як основного так і зустрічного позовів.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2019 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Кіровоградській області, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про знесення самочинно збудованого майна - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
14.08.2019 року - складено постанову.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л. В.Суровицька
В.В. Черненко