13 серпня 2019 року м. Кропивницький
справа № 389/29/17
провадження № 22-ц/4809/1214/19
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Голованя А.М., суддів Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,
учасники справи:
позивач - керівник Знам'янської місцевої прокуратури,
відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 ,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Знам'янська Друга селищна рада Кіровоградської області,
особа, яка не брала участі у справі, але оскаржила рішення - Фермерське господарство «ТЕРРА СЕРВІС»,
розглянув у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву Фермерського господарства «ТЕРРА СЕРВІС» про забезпечення позову у цивільній справі за апеляційною скаргою Фермерського господарства «ТЕРРА СЕРВІС» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року у складі судді Українського В.В.,
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні позову керівника Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , третя особа: Знам'янська Друга селищна рада про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянки.
28.02.2019, не погоджуючись з рішенням суду, Фермерське господарство «ТЕРРА СЕРВІС» звернулося до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою цього ж суду від 12 липня 2019 року справу призначено до розгляду на 27 серпня 2019 року.
Фермерським господарством «ТЕРРА СЕРВІС» до апеляційного суду подана заява про забезпечення позову, в якій він просить до вирішення справи по суті заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області та його структурним підрозділам приймати рішення (видавати накази), яким надавати дозволи на виготовлення будь-якої документації із землеустрою, проведення державної реєстрації земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок будь-кому у власність або у користування у межах земельних ділянок: площею 29,32 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 8,87 га, кадастровий номер НОМЕР_2 . Заявник вважає, що існує побоювання, що до розгляду їхньої апеляційної справи зазначені спірні земельні ділянки можуть передані в оренду іншим особам тощо, що ускладнить виконання рішення.
Заява про забезпечення позову була передана судді-доповідачу 12 серпня 2019 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, а також забороною вчиняти певні дії, в тому числі іншим особам. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі на стадії апеляційного розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія апеляційного суду зазначає, що мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду. При цьому надання доказів того, що ще не сталося, та з метою унеможливлення чого суд й застосовує заходи забезпечення, є неможливим.
При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно між сторонами є спір, та чи наявна у сторони можливість вчинення таких дій, направлених на уникнення реального виконання рішення суду.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Як убачається з матеріалів справи предметом спору є визнання: - недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-265/14-14-СГ від 28 травня 2014 року та № 11-1201/14-15-СГ від 12 березня 2015 року - недійсними договорів оренди земельної ділянки загальною площею 29,32 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельної ділянки загальною площею 8,87 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , укладених 25 травня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що зазначені земельні ділянки перебувають в оренді Фермерського господарства «ТЕРРА СЕРВІС».
Враховуючи, що предметом спору є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області та його структурним підрозділам приймати рішення (видавати накази), яким надавати дозволи на виготовлення будь-якої документації із землеустрою, проведення державної реєстрації щодо спірних земельних ділянок є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов'язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав як власника так і користувача земельних ділянок, а обмежується лише можливість розпорядитися ними. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157, ч.8 ст.272 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву Фермерського господарства «ТЕРРА СЕРВІС» про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області та його структурним підрозділам приймати рішення (видавати накази), яким надавати дозволи на виготовлення будь-якої документації із землеустрою, проведення державної реєстрації земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок будь-кому у власність або у користування у межах земельних ділянок: площею 29,32 га ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 8,87 га, кадастровий номер НОМЕР_2
Примірник ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи для відому, а також для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання
Повний текст ухвали складено 13 серпня 2019 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді Л.М. Дьомич
С.А. Кіселик