Справа № 345/544/19
Провадження № 11-кп/4808/273/19
Категорія ч. 2 ст. 125 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
13 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді: ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю с/з ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, інвалід 3 групи, офіційно не працює, громадянки України, раніше несудимої
обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_11
представника потерпілої ОСОБА_7
1. Зміст ухвали суду першої інстанції та встановлені обставини.
1.1. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 про закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвалено звільнити ОСОБА_9 народження від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016090170000848 відносно ОСОБА_9 про обвинувачення у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України ухвалено закрити.
Вирішено питання речових доказів.
1.2. Згідно ухвали суду, ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що 17.06.202016 року близько 13 год. на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, умисно заподіяла легкі тілесні ушкодження, які спричинили незначну втрату працездатності потерпілій ОСОБА_8 . Дії ОСОБА_9 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.125 КК України.
19.06.2019 року захисником обвинуваченої ОСОБА_9 було подано клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Оскільки діяння, що ставиться у вину ОСОБА_9 мало місце 17.06.2016 року, від явки до органів слідства, прокурора, та суду вона не ухилялася та не переховувалася, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався, то строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності закінчився.
2. Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 в апеляційній скарзі посилається на незаконність ухвали та на обмеження прав та інтересів потерпілої.
Представник стверджує, що:
- в ухвалі відсутні будь які відомості про те, що обвинуваченій зрозумілі роз'яснені судом підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також відсутні відомості чи зрозумілі їй наслідки такого закриття та чи взагалі їй відомо, що така підстава звільнення не є реабілітуючою, так як вину ОСОБА_9 не визнавала;
- захисник вважає, що згода обвинуваченої на закриття кримінального провадження мала б бути обов'язковою одночасно з визнанням обвинуваченої своєї вини, оскільки в протилежному випадку це свідчить тільки про відсутність такої згоди.
- з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності звернувся захисник обвинуваченої, а не вона сама, а відтак суд не з'ясував думку обвинуваченої, щодо заявленого клопотання, оскільки в судове засідання 19.06.2019 року вона не з'явилася.
- клопотання на думку представника потерпілої є необґрунтованим, а суд не з'ясував, чи не ухилялася обвинувачена ОСОБА_9 від слідства чи суду, та чи не вчинила вона нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
З цих підстав ухвалу суду першої інстанції, представник потерпілої просив скасувати.
3. Правові позиції сторін.
3.1. В засіданні суду апеляційної інстанції представник потерпілої ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
3.2. Прокурор доводи апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
3.3. Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_11 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги. ОСОБА_9 ствердила, що бажала закрити провадження за строками давності і добре розуміла всі наслідки такої дії.
4. Мотиви суду апеляційної інстанції.
4.1. Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше двох років, минуло три роки.
За правилами ч. 8 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Системний аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності у разі спливу строків давності є безумовним правом обвинуваченого, якщо відсутні обставини, визначені ч. 2 - 5 ст. 49 КК України.
Таке розуміння солідаризується з інтерпретацією принципу юридичної визначеності (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якою сплив строку давності є правом правопорушника уникнути відповідальності.
4.2. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК, у вчиненні якого обвинувачувалася ОСОБА_9 відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за який найбільш суворим покаранням є обмеження волі на строк до двох років. Пов'язані із злочином події відбулися 17 червня 2016 року.
19.06.2019 року захисником обвинуваченої було подано клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
4.2.1. В судовому засіданні 19.06.2019 року обвинувачена ОСОБА_9 вказане клопотання підтримала, надала на це свою згоду. Крім того, судом було роз'яснено обвинуваченій наслідки такого закриття, а також те, що підстава з якої обвинувачена звільняється від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою. При цьому обвинувачена ствердно відповіла, що розуміє наслідки такого звільнення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги, про те, що в оскаржуваній ухвалі відсутні відомості, що обвинувачена зрозуміла наслідки такого звільнення, не відповідають дійсності, та спростовуються звукозаписом судового засідання, що міститься в матеріалах провадження.
4.2.2. Крім того, при розгляді вказаного клопотання, судом з'ясовувались питання чи ухилялася обвинувачена від слідства та суду, а також можливість вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого. При цьому, прокурор вказала, що будь яких даних які б свідчили про те, що обвинувачена ОСОБА_9 ухилялася від слідства, суду чи вчинила новий злочин немає. Дані обставини також підтверджуються звукозаписом судового засідання.
Тобто, перешкоди для застосування давності до цього випадку відсутні.
4.2.3.Що стосується посилання представника, на обов'язковість визнання обвинуваченою своєї вини, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Усіх цих вимог суд першої інстанції дотримав.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину.
Тому доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування давності без визнання вини не ґрунтуються на законі.
5. Рішення суду апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою і підстави для її скасування чи зміни відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 370, 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , що діє в інтересах потерпілої ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5