Справа № 338/1121/18
Провадження № 22-ц/4808/802/19
Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.
Суддя-доповідач Василишин
08 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.,
суддів: Максюти І.О.,Матківського Р.Й.,
секретаря Бойчука Л.М.
за участю адвоката Краюшкіна О.С.,
адвоката Гандзюк І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 02 квітня 2019 року в складі судді Шишка О.А., ухвалене у смт. Богородчани, у справі за позовом ОСОБА_2 до Манявської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки, -
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Манявської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Манявської сільської ради від 30 листопада 1993 року її покійному чоловіку - ОСОБА_3 було передано у власність земельні ділянки площею 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,53 га - для ведення особистого селянського господарства. На земельній ділянці площею 0,25 га вони побудували житловий будинок з господарськими будівлями.
Після смерті чоловіка, під час державної реєстрації спадкового майна вона дізналася, що власником вищезазначених земельних ділянок, що були надані її чоловіку та якими вона користується в даний час, є відповідач ОСОБА_1 .
Рішенням Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року ОСОБА_1 передано у власність її земельні ділянки та видано державні акти про право власності.
Посилаючись на те, що земельні ділянки в них не вилучалися, тому Манявська сільська рада не вправі була приймати рішення про передачу даних земельних ділянок відповідачу, а тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року «Про заяву ОСОБА_1 », визнати незаконними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, зокрема, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 0,2042 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 0,2159 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 площею 0,1594 га в урочищі «Хащі» в с . Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_6 , державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 площею 0,0993 га в урочищі «Хащі» в с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_8 .
Рішенням Богородчанського районного суду від 02 квітня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Манявської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 22 січня 2007 року «Про заяву ОСОБА_1 ».
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:
- серія НОМЕР_1 - на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2042 га, розташовану на АДРЕСА_1 , кадастровий № НОМЕР_2 ;
- серія НОМЕР_3 - на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2159 га, розташовану на АДРЕСА_1 , кадастровий № НОМЕР_4 ;
- серія НОМЕР_5 - на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1594 га, розташовану в урочищі «Хащі» в с . Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий № НОМЕР_6 ;
- серія НОМЕР_9 - на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0993 га, розташовану в урочищі « Хащі » в с . Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, кадастровий № НОМЕР_8 .
У задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що покійний ОСОБА_3 на підставі рішення Манявської сільської ради від 30 листопада 1993 року і по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 мав право лише на земельні ділянки загальною площею 0,78 га, з яких 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,53 га - для ведення особистого селянського господарства, в яких відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки. Водночас, відповідач є власником п'яти земельних ділянок на загальну площу 1,3946 га, яким присвоєні кадастрові номери. Тому позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що йому виділялися ті ж самі земельні ділянки, на які мав право покійний ОСОБА_3 .
Вважає, що пояснення свідка ОСОБА_4 не є допустимим доказом фактів відповідності земельних ділянок відповідача і земельних ділянок, якими користувалися ОСОБА_3 та його сім'я, а після його смерті - позивач, оскільки допустимими доказами таких фактів можуть бути лише висновки експертів.
Вказує, що він в період з 20 листопада 2001 року по 30 жовтня 2014 року перебував у шлюбі із дочкою позивача - ОСОБА_5 , а тому є співвласником даного домоволодіння, яке є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя.
Вважає, що суд першої інстанції в порушення статті 267 ЦК України не застосував позовну давність, оскільки ОСОБА_2 знала про наявність оскаржуваного рішення Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року ще у 2007 році, коли здійснювалося узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2042 га.
У зв'язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.
Представник Манявської сільської ради в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, враховуючи належне повідомлення про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутності сторін на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року порушено права позивача, оскільки сільською радою виділено у власність відповідачу земельні ділянки, які належали іншим особам без їх вилучення у попередніх користувачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 28 вересня 2000 року (а.с. 105).
Позивач ОСОБА_2 є дружиною покійного ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 є колишнім зятем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Манявської сільської ради №24 від 14 грудня 1979 року ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,09 га за рахунок земельної ділянки, що за ним рахується (а.с. 17).
Як встановлено судом, ОСОБА_3 було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (який знаходиться на земельній ділянці площею 0,2042 га, що приватизована відповідачем).
Відповідно до частини першої статті 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної ділянки у власність ОСОБА_3 ) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час передачі земельних ділянок у користування) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Рішенням Манявської сільської ради від 30 листопада 1993 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,53 га (а.с. 6-7).
Як вбачається із наявних у справі копій витягу з погосподарських книг села Манява, починаючи із 1993 року у домогосподарстві ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 перебувало у користуванні 0,70 га + 0,30 га, + 0,10 га, а разом 1,10 га (зворот а.с. 40).
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування, а тому надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності чи користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації є неправомірним.
Рішенням Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року «Про заяву ОСОБА_1 » передано у власність ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 1,3946 га, з яких 0,2042 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , ділянка №1 - 0,2159 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 - 0,1594 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Хащі», ділянка № 3 - 0,0993 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Хащі», ділянка № 4 - 0,7158 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бойки» (а.с. 21).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2042 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_2 (а.с. 8).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1594 га в урочищі «Хащі» в с . Манява Богородчанського району Івано- Франківської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_6 (а.с. 9).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0993 га в урочищі «Хащі» в с . Манява Богородчанського району Івано- Франківської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_8 (а.с. 10).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2159 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_4 (а.с. 11).
Установивши, що рішенням Манявської сільської ради від 30 листопада 1993 року ОСОБА_3 (покійному чоловіку позивача) передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,53 га, зазначеними ділянками продовжує користуватися позивач, а даними погосподарських книг підтверджується площа та кількість земельних ділянок, що перебуває в користуванні домогосподарства по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про визнання незаконним та скасування рішення Манявської сільської ради від 22 січня 2007 року «Про заяву ОСОБА_1 » та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки дані ділянки передано у власність без вирішення питання про вилучення таких у попереднього землекористувача, який безперешкодно ними користується.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які свідчили, що ОСОБА_1 виділялися ті ж самі земельні ділянки, якими користувався покійний ОСОБА_3 та продовжує користуватися позивач, на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_3 рішенням Манявської сільської ради 30 листопада 1993 року було передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,53 га, а в погосподарській книзі площа земельних ділянок, що відносяться до домоволодіння по АДРЕСА_1 кінцевою визначена площею 1,3946га.
Посилання в цій частині апелянта як на підставу виникнення права на оформлення у власність - на довідки видані сільською радою (а.с. 176, 177) неналежні, оскільки дані довідок спростовуються наявними матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Факт запису з 2002 року ОСОБА_1 головою двору в погосподарській книзі не підтверджує наявність права, як і записи про площу земельних ділянок, що числяться за домоволодінням за час його проживання в ньому. Крім того, правова підстава виділення позивачу спірних земельних ділянок у оскаржуваному рішенні не вказана, тоді як вбачається з копії рішення Кричківської сільської ради від 05 травня 1996 року (а.с. 58) відповідач використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Такі підстави не вказано і другим відповідачем-сільською радою, тоді як право користування та сам факт користування земельними ділянками ОСОБА_1 не довів.
Доводи сторони апелянта щодо невирішення судом питання про строк позовної давності, який є на її думку пропущеним, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Як на підтвердження факту пропуску строку, сторона посилається на Акт встановлення та виносу зовнішніх меж землекористування в натурі при приватизації земель ОСОБА_1 , в якому є дані щодо ознайомлення позивача. Однак, зазначений акт (а.с. 167) будь-яких даних про таке ознайомлення чи підпису ОСОБА_2 не містить. Також матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що позивач знала чи повинна була знати про виготовлення оскаржуваних актів. Стороною не представлено будь-якого доказу, який би прямо чи опосередковано засвідчував таку обізнаність позивача, як-то підпис позивача чи участь та ін. Сам лише факт наявності родинних відносин - з ОСОБА_5 , яка є її дочкою та одночасно секретарем сільської ради в період їх оформлення та перебування попередньо у родинних відносинах із зятем - відповідачем такі обставини не підтверджує. Посилання на те, що ОСОБА_2 працювала у Манявській сільській раді раніше на посаді секретаря сільської ради і повинна була знати про спірне рішення та оформлення державних актів, є лише припущенням апелянта та жодним доказом не підтверджене.
Обставина на яку посилається сторона позивача щодо часу, коли вона дізналася про порушене право при зверненні за оформленням права власності на підставі довідки сільської ради від 03 жовтня 2018 року (а.с. 75) відповідачем не спростовано, тому слід вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 серпня 2019 року.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді: І.О. Максюта
Р.Й. Матківський