ун. № 759/14021/19
пр. № 1-кп/759/1189/19
14 серпня 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 , номер кримінального провадження 12019100080005041, внесеного 16.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який офіційно не працює, не одружений, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження
встановив:
ОСОБА_3 , 15 липня 2019 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, буд. 1/2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, шляхом обману, нібито з метою здійснення дзвінків, заволодів мобільним телефоном марки «Meizu», модель M5c, IMEI866745030525640, НОМЕР_1 , вартістю 2600 грн. 00 коп., який належить ОСОБА_5 , та отримавши реальну можливість розпорядитись викраденим майном як своїм власним, не маючи ніякого права на вказаний мобільний телефон, здав його в ломбард, що належить ТОВ "Ломбард Алдан" за 500 грн., тим самим розпорядився чужим майном на власний розсуд, завдавши при цьому матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 на суму 2600 грн. 00 коп.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 винним себе визнав повністю та суду показав, що справді, за обставин, викладених в мотивувальній частині вироку, він, 15 липня 2019 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, взяв у свого знайомого ОСОБА_5 належний останньому мобільний телефон, повідомивши, що після здійснення дзвінків відрузу поверне телефон. Після цього він здав вказаний телефон у ломбарді за 500 грн. Потім зрозумів, що вчинив злочин та добровільно з'явився зі зізнанням та повернув мобільний телефон потерпілому. У вчиненому щиро каявся, запевнив, що більш подібного не повториться.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Отже, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння чужим майном на суму 2600 грн. 00 коп. шляхом зловживання довірою (шахрайство) доведена повністю.
Дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та повне відшкодування обвинуваченим завданої шкоди.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; обставини, які пом'якшують його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, з середньою спеціальною освітою, працездатний, але офіційно не працює, не одружений, раніше не судимий.
З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами є призначення покарання у виді штрафу, але в максимальних межах, встановлених санкцією частини статті для даного виду покарання, не вбачаючи підстав для призначення іншого розміру чи виду покарання.
Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Речові докази по справі:
- специфікацію до договору про надання фінансового кредиту/закладу майна №7 69094 від 15.07.2019 року - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
-мобільний телефон марки "Meizu" моделі "М5с" IMEI866745030525640 НОМЕР_1 , який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити у власності останнього.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1