Справа № 761/10195/19
Провадження № 2-а/761/260/2019
04 липня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Пословського Юрія Васильовича про скасування постанови,-
11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
У вимогах позивач просить: скасувати постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Пословського Юрія Васильовича серія НК №766664 від 02 березня 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; закрити відносно ОСОБА_1 провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 статті 122 КУпАП.
Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 02.03.2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.,
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню на тій підставі, що відповідач не надав доказів порушення швидкісного режиму. Постанову винесено в службовому автомобілі відповідача, без присутності позивача та відразу після ніби-то порушення ПДР України, що не дало можливості позивачу скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
Так як справа розглядалась в порядку спрощеного провадження сторони в судове засідання не викликались.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог на тій підставі, що сам позивач не заперечує порушення ПДР України, а лише вказує на порушення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач зазначає, що він рухався в населеному пункті зі швидкістю 100 км/год, тобто звернувшись до суду з цим позовом він намагається уникнути відповідальності. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, що виключає складання протоколу про адміністративне правопорушення. Інспектор розглядав справу на місці зупинки автомобіля при цьому не порушивши права особи, передбачені ст.268 КУпАП, які були на місці роз'яснені. З відеозапису вбачається, що позивач не заперечував вчинення правопорушення та вибачився перед інспектором. Твердження позивача про те, що розгляд справи не відбувався є неправдивими оскільки із запису з нагрудної камери вбачається, що поліцейський оголосив про розгляд справи, було роз'яснено права та надано для огляду фото з приладу Тruсаm та ОСОБА_1 відповів, що не бажає скористатись правами, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог за наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.03.2019 року о 13 год. 17 хв. на 311 км автодороги Київ-Чоп інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Пословським Юрієм Васильовичем прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення серія НК №766664 відносно ОСОБА_1 в якій зазначено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Рено», державний номер НОМЕР_1 перевищив встановлені обмеження швидкості руху більш ніж на 50 км/год, а саме: в населеному пункті «Бабин», позначеному знаками 5.45, 5.46 рухався зі швидкістю 114 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП згідно якого його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн..
Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20, серійний номер ТС000762.
ОСОБА_1 в постанові зазначив: «З порушенням не згоден».
Як зазначив позивач в позовній заяві, він заперечує факт порушення ПДР України так як він рухався зі швидкістю 100 км/год.
У відповідності до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год..
В населених пунктах, позначених знаками 5.45, 5.46 згідно ПДР України дозволяється рух транспортних засобів зі швидкістю 50 км/год.
Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).
В позовній заяві позивач не заперечує факт порушення ним ПДР України та зазначає, що він рухався зі швидкістю 100 км/год. В той же час відповідачем до суду надано диск із записом з нагрудної камери відповідача та роздруківку з яких вбачається, що позивач дійсно рухався зі швидкістю 114 км/год. Позивач під час зупинки автомобіля не заперечував факту перевищення швидкості та просив вибачення.
Позивач в позові зазначає, що була порушена процедура розгляду справи, зокрема, не повідомлено який пункт ПДР України порушено, не взято до уваги його пояснення, не надано доказів порушення швидкісного режиму, відповідач відмовив розглядати справу в присутності позивача
Позивач, як вбачається з відеозапису, не надавав будь-яких пояснень після того як відповідач роз'яснив його права та надав можливість надати пояснення, відмовився скористатись правовою допомогою, не просив надати докази порушення швидкісного режиму, оскільки такі докази були пред'явлені відповідачем відразу після зупинки транспортного засобу. Розгляд справи відбувся в присутності позивача.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів відзиву відео та фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCam із зображенням автомобіля «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого 29.08.2012 засвідчено, що лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12.
Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/12177 лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС000762 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 30.10.2019.
Згідно з експертного висновку № 04/02/03-3008 від 27.09.2018, виданого Національній поліції України в лазерному вимірювачі швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування. Термін дії висновку до 27.09.2021.
Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, щодо зазначеного позивачем про місце розгляду справи варто зазначити наступне.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 1 статті 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Водночас, частина 6 названою статті КУпАП передбачає, що законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За змістом частин 2 та 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ названої Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Стаття 258 КУпАП визначає випадки в яких протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частина 1 вказаної статті в переліку статей не містить ч.3 ст.122 КУпАП.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2 ст.258 КУпАП).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення (ч.3 ст.258 КУпАП).
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст.258 КУпАП).
Позивач, як вбачається з відеозапису, не заперечував порушення ПДР України до складання постанови про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, та з дотриманням порядку, визначеного КУпАП.
А тому з врахуванням встановленого в судовому засіданні суд вважає, що дії позивача спрямовані на уникнення відповідальності за порушення ПДР України.
Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тому, суд, приходить до висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується доказами, наданими відповідачем, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 251, 252, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Пословського Юрія Васильовича про скасування постанови - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г.Притула