22.07.2019 Справа № 756/6145/19
Ун.№756/6145/19
Пр.№3/756/3042/19
22 липня 2019 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 22.04.2019 року близько 22 год. 45 хв., ОСОБА_1 , рухаючись по вул. М. Тимошенка, 3, керував автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил Дорожнього руху.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надав письмові пояснення, з яких вбачається, що 22.04.2019 о 22:50 ОСОБА_1 дійсно рухався на зазначеному автомобілі по вул. М. Тимошенка, 3 та проїхавши світлофор на мигаючий зелений був зупинений працівниками поліції, які сказали, що він проїхав на жовтий сигнал світлофора. Після цього Різун підписав чистий бланк протоколу в поясненнях написав, що поспішає і зобов'язується 24 години не керувати транспортним засобом. Пропозиції пройти медичне освідування на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння від поліцейського не надходило, свідкі чи поняті не залучалися. Різуна не було відсторонено від керування транспортним засобом, оскільки після розмови з працівниками поліції він сів за кермо та поїхав відпочивати.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст.130 КУпАП настає, зокрема, у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння. За вказане правопорушення передбачено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
В судовому засіданні було опитано свідка ОСОБА_2 , який повідомив суду, що був запрошений працівниками поліції бути свідком відмови особи від проходження медичного огляду. При цьому подробиць не пам'ятає, вказує на те, що на дорозі було зупинено двох водіїв, яким пред'явлено вимогу про проходження медичного огляду, які від нього відмовились. Автомобіль, яким керував ОСОБА_1 згадати не може, був на номерах Київської області.
Відеозапис, який долучений до матеріалів справи не стосується обставин складання протоколу відносно ОСОБА_1 , на ньому відображено виїзд працівників поліції на оформлення ДТП та на сімейний конфлікт. Судом вжито заходи по витребування повторно відео, однак станом на момент вирішення справи 22.07.2019 вказана вимога суду не виконана.
Частинами 1 - 3 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 129 Конституції України, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Згідно частинам 1, 3 ст. 7 вказаного Закону, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом; доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
За змістом ст. ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Тобто, особа не зобов'язана доказувати свою невинуватість і її поведінка вважатиметься правомірно, доки не буде доказано зворотне.
У Рекомендації No R (91) 1 Комітета Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції», одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративного органу.
Вказане правило є нічим іншим, як складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість.
Відповідно до положень ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно зі ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими ст. ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суду не надано достатньо доказів, які б у сукупності вказували на наявність в діях ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР, а саме відсутнє відео з нагрудної камери, показання свідка суперечать матеріалам справи, зокрема щодо марки та номеру транспортного засобу.
Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до ст.62 Конституції України, трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що згідно п.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.247 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя А. М. Майбоженко