Справа № 2-1157/11
Провадження № 4-с/761/140/2019
14 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Піхур О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Буцан Р.О.,
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи
Солом'янського районного відділу державної
виконавчої служби м. Київ
Головного територіального
управління юстиції у м. Києві - Цапенко С.М.,
представника заінтересованої особи
ПАТ «Державний ощадний банк України»- Світич П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровін Сергій Ігорович, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця, -
У березні 2019 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з цією скаргою.
Ухвалою судді від 26.03.2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Заявник у своїй скарзі просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровіна Сергія Ігоровича щодо опису та накладення арешту на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , з метою виконання виконавчого листа №2-1157/11, виданого 22.09.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» боргу у розмірі 719768,03 грн.; скасувати постанову старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровіна Сергія Ігоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.03.2019 року, оскільки, в межах даного виконавчого провадження про стягнення заборгованості, виконавець позбавлений права здійснювати будь-які виконавчі дії щодо квартири, оскільки, вона є предметом іпотеки, а також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2013 року заборонено здійснювати примусове стягнення на предмет іпотеки.
В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги скарги та просив суд їх задовольнити.
Представники заінтересованих осіб Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та ПАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні заперечували проти вимог скарги та просили суд відмовити в їх задоволенні.
Старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровін Сергій Ігорович в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження, про причини неявки суду не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника, представників заінтересованих осіб, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 03 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір кредиту № 2400, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 486290 грн., до 03 грудня 2012 р. зі сплатою 15,5% річних на споживчі цілі. В забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 5376 від 03 грудня 2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Холод Т.А., та зареєстрований в реєстрі за №600, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно, що належить їй на праві власності, а саме: двохкімнатну квартиру загальною площею - 45,10 кв.м., житловою площею - 29,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності іпотекодавця на квартиру, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, видане 10 липня 2001 р. державним нотаріусом дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Фроловою А.О., та зареєстрований в реєстрі за № 42-4.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2011 р. у справі № 2-1157/2011 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 717948,03 грн. та судові витрати у розмірі 1700 грн., витрати ІТЗ - 120,00 грн., а всього - 719768,03 грн.
Із набранням законної сили, рішення суду було пред'явлено до виконання в межах процедури виконавчого провадження та 11 жовтня 2011 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого за вказаним рішенням суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2013 року у справі №761/6629/13-ц задоволено вимоги скарги ОСОБА_2 , визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві щодо накладення арешту та опису квартири та заборонено здійснювати примусове стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку з цим 28.08.2014 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №32309167 про повернення виконавчого документа стягувачу.
26.01.2015 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №46187220 з виконання виконавчого листа №2-1157/11 виданого 22.09.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 719768,03 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».
Також в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем 12.03.2019 року винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Станом на день звернення до суду із цією скаргою, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 липня 2011 р. не виконано та заборгованість за кредитним договором не погашена.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник (ч.1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»). Як вбачається з письмових пояснень державного виконавця та матеріалів виконавчого провадження, борг погашається відрахуванням пенсії у розмірі 300,00 грн., що є об'єктивно недостатньо для погашення заборгованості в розумні строки, а іншого майна на яке можливо звернути стягнення у боржника немає.
Крім того, Верховний Суд України у своєму правовому висновку у справі за N 6-54цс16 вказав, що положення Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Відповідно до статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 451 ЦПК України).
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що дії та постанова старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровіна Сергія Ігоровича від 12.03.2019 року, прийняті в межах вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому вимоги скарги не підлягають задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 447, 451, 452, 453 ЦПК України, суд,
В задоволенні вимог скарги ОСОБА_2 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дубровін Сергій Ігорович, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складання повного судового рішення 14.08.2019 року.
Суддя