пр. № 2-з/759/118/19
ун. № 761/23652/19
30 липня 2019 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Шапаренко О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання дії протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, -
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання дії протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.06.2019 року матеріал позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання дії протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію направлено за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на надано позивачу час для усунення недоліків.
Одночасно з поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
В обґрунтування заяви зазначила, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 759/10266/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Головне управління юстиції у м. Києві та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування. 11.12.2017 року третя особа ОСОБА_2 подала позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Відповідно до інформаційної довідки № 162488798 Державного реєстру речових прав на нерухоме майна здійснена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 . Оскільки, на думку заявниці проведена незаконна реєстрація права власності за ОСОБА_2 та наразі позивачем заявлений позов про визнання дії протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію, остання вважає за необхідне просити суд про накладення арешту на зазначене вище майно.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передання речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У позовні заяві позивач просить суд визнати протиправними дії державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації Поди С.П. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 43134133 від 21.09.2018 року щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 .
Статтею 41 Конституції України встановлено - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник, призведе до втручання у право власності третьої особи, яка станом на момент розгляду даної заяви не набула статуту учасника справи.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявницею не доведено, що не вжиття заходів забезпечення позову утруднить в подальшому виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради про визнання дії протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Я.Р. Марко