13 серпня 2019 року
Київ
справа №812/400/18
адміністративне провадження №К/9901/22284/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі № 812/400/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,
07.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.04.2018.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку з обґрунтуванням причин поважності його пропущення, та оригінал квитанції про сплату судового збору. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання, і ДФС не порушено питання про поновлення цього строку.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки первісна апеляційна скарга була подана в строки, визначені процесуальним законодавством, проте за відсутності коштів на рахунках по сплаті судового збору, до неї не було додано доказів сплати судового збору.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки апеляційний суд порушив право ДФС на справедливий захист порушених прав. Відмова в апеляційному перегляді через відсутність доказів сплати судового збору є порушенням конституційного права на апеляційне оскарження рішень судів оскільки причини несплати судового збору не залежать від ДФС. Також зазначає, що неможливість подальшого оскарження судових рішень призведе до неякісного виконання покладених на контролюючі органи функцій, що в свою чергу призведе до безпідставних втрат з дохідної частини бюджету.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Посилання ДФС на те, що неможливість оскарження судових рішень призведе безпідставних втрат бюджету свідчать лише про позицію незгоди відповідача з судовим рішенням у справі, і не доводять наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати сторонам такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. При цьому судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, що також слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Н.Є. Блажівська
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду