Іменем України
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа №826/2212/17
адміністративне провадження №К/9901/53012/18
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2212/17
за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Нацкомісія) про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, ухвалену у складі колегії суддів: судді-доповідача Беспалова О.О., суддів: Губської О.А., Парінова А.Б., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Нацкомісії щодо зупинення обігу акцій без встановлення факту порушення;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.11.2016 № 1133 в частині зупинення обігу акцій Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Актив Груп Консалтинг»;
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 24.11.2016 йому, як акціонеру ПрАТ «Актив Груп Консалтинг», стало відомо, що Нацкомісія прийняла рішення від 22.11.2016 №1133, відповідно до якого серед інших цінних паперів був зупинений обіг акцій ПрАТ «Актив Груп Консалтинг». Зазначене рішення прийняте відповідачем на виконання постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України (далі - старший слідчий в ОВС ГСУ Нацполіції) підполковника поліції Колотигіної Т.В. у межах кримінального провадження № 42016000000001331. Позивач вважає, що підстави зупинення обігу цінних паперів, визначені у підпунктах 5, 30 частини першої статті 8 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96-ВР), їх перелік є вичерпним, та оскільки такої підстави як процесуальне рішення слідчого зазначеним Законом не передбачено, а окрім цього відсутній факт порушення чинного законодавства з боку ПрАТ «Актив Груп Консалтинг», то відповідач не мав законних підстав для прийняття оспорюваного рішення.
Крім того позивач стверджує, що спірне рішення впливає на його право вільно користуватися та розпоряджатися власним майном у вигляді акцій, оскільки в умовах зупинення їх обігу він не має можливості продати, обміняти, пред'явити до викупу або іншим чином розпорядитися ними.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 15.02.2018 задовольнив позовні вимоги: визнав протиправним та скасував рішення Нацкомісії від 22.11.2016 № 1133 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» в частині акцій ПрАТ «Актив Груп Консалтинг».
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 10.06.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 15.08.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріли справи із суду першої інстанції.
6. 30.08.2018 від Нацкомісії надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду - без змін.
7. 10.09.2018 скаржник надав відповідь на відзив на касаційну скаргу.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2018 у складі колегії суддів справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 346 та частин першої, четвертої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 826/15448/17 (К/9901/54088/18).
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 справу призначено до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження.
10. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2019 передав дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 346 КАС України, у зв?язку з наявністю виключної правової проблеми.
11. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 826/2212/17 повернуто для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Суди встановили, що 03.11.2016 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001331, внесеному 27.05.2016 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, старшим слідчим в ОВС ГСУ Нацполіції винесено постанову про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, якою зобов'язано на найближчому засіданні прийняти відповідне рішення стосовно ряду товариств за переліком, в тому числі ПрАТ «Актив Груп Консалтинг».
22.11.2016 на виконання зазначеної постанови слідчого Нацкомісією прийнято рішення № 1133 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», відповідно до якого з 23.11.2016 зупинено внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, емітованих, у тому числі й ПрАТ «Актив Груп Консалтинг».
04.01.2017 ОСОБА_1 , який є акціонером ПрАТ «Актив Груп Консалтинг», у відповідь на своє розпорядження від 09.12.2016 № 1 про списання з власного рахунку у цінних паперах акцій ПрАТ «Актив Груп Консалтинг» у кількості 100 000 шт. на користь іншої фізичної особи отримав лист депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Добрий капітал» про неможливість виконання розпорядження з посиланням на оспорюване у цій справі рішення Нацкомісії.
Вважаючи, що зазначене рішення Нацкомісії є протиправним та порушує його права і законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що стаття 8 Закону № 448/96-ВР визначає повноваження Нацкомісії та підстави прийняття рішення про зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника, які є вичерпними.
Серед зазначених у статті 8 Закону № 448/96-ВР підстав відсутня така підстава для зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника як постанова слідчого щодо заборони внесення змін до системи депозитарного обліку.
Оспорюване рішення відповідача не містить посилань на пункт 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР як на правову підставу зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів.
А застосування відповідачем пункту 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР могло б мати місце лише у випадку попереднього встановлення конкретних порушень, які могли стати підставою для прийняття рішення щодо зупинення внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника.
14. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що Законом № 448/96-ВР не передбачено обов'язок Нацкомісії перевіряти відомості, які містяться у постановах слідчого, а також не передбачено проведення перевірок юридичних осіб з метою перевірки відомостей, які зазначаються у постановах слідчого.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР не пов'язує право Нацкомісії зупиняти внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів із процедурою накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. Накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, виходячи зі змісту пункту 14 частини першої статті 8 цього Закону, визначені як окремі повноваження Нацкомісії. Зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів не є санкцією, а є заходом запобігання і припинення порушень на ринку цінних паперів.
Відтак, на думку суду апеляційної інстанції рішення Нацкомісії прийняте на підставі та у межах повноважень, передбачених Законом № 448/96-ВР.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що рішення Нацкомісії є незаконним та порушує його право на вільне розпорядження майном у вигляді акцій. Повноваження Нацкомісії, визначені пунктом 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР, не стосуються оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем при його винесенні зазначена норма не застосовувалася, посилань на неї оскаржуване рішення не містить. Відповідач безпідставно не застосував пункт 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР, оскільки не посилався на нього в оскаржуваному рішенні, не встановив жодних порушень в діяльності емітента цінних паперів, акціонером якого є позивач.
Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу І Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Нацкомісії від 23.04.2013 № 735 (з наступними змінами), безумовна операція щодо обмеження здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами окремого випуску окремого емітента - це встановлення обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами окремого випуску, яке здійснюється на визначений строк або до настання певної події.
Отже, застосовуючи таке обмеження, як зупинення здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами, відповідач мав обов'язок визначити строк або подію (зокрема, усунення порушень), до настання якої таке обмеження діє, чого ним зроблено не було.
16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, зокрема про те, що постанова слідчого є обов'язковою до виконання Нацкомісією та остання не уповноважена та не зобов'язана перевіряти відомості, викладені у постанові слідчого, а також не уповноважена та не зобов'язана проводити перевірки юридичних осіб з метою перевірки відомостей, зазначених у постанові слідчого.
Також Нацкомісія звертає увагу на те, що повноваження Нацкомісії щодо прийняття рішення про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента передбачені пунктом 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР. У відповідності до цієї норми, з метою захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери Комісія має право зупиняти внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення. Зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів не є санкцією, а є застосованим Нацкомісією у межах наданих їй повноважень заходом запобігання і припинення порушень на ринку цінних паперів. При цьому, пункт 30 частини першої статті 8 Закону № 448/96-ВР не пов'язує право зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів із процедурою накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів. А будь-яких рішень щодо зупинення обігу цінних паперів, емітованих ПрАТ «Актив Груп Консалтинг» Нацкомісією не приймалось.
17. Позивач надав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій зазначив, що хибна судова практика призвела до того, що наразі за процедурою прийняття Нацкомісією рішень на підставі постанови слідчого заблоковано обіг цінних паперів 321 емітента, власниками яких є особи, що не мають жодного відношення до кримінальних проваджень.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
19. Повертаючи справу № 826/2212/17 для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі 11.04.2019 (провадження № 11-141апп19) зазначила, що для повного і всебічного розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 суд касаційної інстанції в межах своєї компетенції повинен визначити: чи діяла Нацкомісія законно в описаній правовій ситуації; чи вправі суд адміністративної юрисдикції оцінювати законність постанови слідчого, яку той прийняв під час досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні; чи вправі адміністративний суд визнавати протиправним рішення і присуджувати до виконання суб'єкту владних повноважень примус (обов'язок) критично ставитися до постанови посадової особи правоохоронного органу, обов'язкової до виконання, на предмет її законності і у зв'язку із цим за наслідками такої оцінки не виконувати її; чи може оскарження рішення Нацкомісії, в основі якого лежить виконання обов'язкових вимог постанови слідчого про вчинення певних дій, реально захистити майнові права позивача; чи обмежений позивач у захисті від стверджуваного ним порушення свого права на майно чи майнові права з огляду на зміст та суть чинників, які їх порушують; чи існує заборона, обмеження чи будь-які інші фактори, що не дають вдатися до дієвого й належного способу захисту порушено права.
20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Повноваження Нацкомісії у спірних правовідносинах визначені, зокрема Законом № 448/96-ВР, який визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
22. Відповідно до статті 2 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, з метою створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
23. Згідно з положеннями статті 3 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:
прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;
видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії;
контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
24. Статтею 7 Закону № 448/96-ВР передбачено, що основними завданнями Нацкомісії є, у тому числі: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
25. Повноваження Нацкомісії визначені у статті 8 Закону № 448/96-ВР, відповідно до пункту 30 частини першої якої, Нацкомісія має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.
26. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Нацкомісія є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати рішення щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку, зокрема, для захисту інтересів держави та інвесторів.
27. У справі, яка розглядається суди встановили, що оспорюване рішення щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі й ПрАТ «Актив Груп Консалтинг», прийнято Нацкомісією на підставі постанови слідчого про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, якою зобов'язано на найближчому засіданні прийняти відповідне рішення стосовно ряду товариств за переліком, також й щодо ПрАТ «Актив Груп Консалтинг», винесеної у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні.
28. При цьому, основним доводом щодо протиправності спірного рішення Нацкомісії позивач зазначає відсутність у останньої повноважень щодо прийняття таких рішень на підставі відповідної постанови слідчого.
29. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
30. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
31. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
32. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
33. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
34. КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАС України).
35. Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
36. Справи на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частинні першій статті 19 КАС України. У частині другій зазначеної норми процесуального закону перелічені спори, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема у ній зазначено справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2).
37. Предметом розгляду у цій справі є рішення суб'єкту владних повноважень щодо обмеження здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами певного емітента - встановлення обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами певного емітента.
38. Спірне рішення, як згадано вище, було прийнято на виконання постанови слідчого в рамках досудового розслідування. У запереченнях Нацкомісією доводів позивача покликання на існування постанови слідчого і обов'язковість її виконання було основним (ключовим) аргументом незгоди з тим, що Нацкомісія діяла незаконно, коли прийняла спірне рішення.
39. Водночас Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що згідно із частиною п'ятою статті 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
40. За приписами частин шостої та сьомої статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, і є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
41. Порядок, строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування та на стадії підготовчого провадження у суді визначаються статтями 303- 308 КПК України.
42. Зі змісту вказаних законодавчих норм видно, що постанова слідчого є обов'язковою для виконання, але може бути оскаржена до слідчого судді, якщо особа вважає її незаконною. За результатами розгляду скарги на постанову слідчого постановляється ухвала слідчого судді, зокрема, про скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги.
43. Крім того, питання щодо перевірки на предмет законності постанови слідчого, наслідком чого є скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги, не може бути вирішено в рамках адміністративної справи, оскільки віднесено до кримінального судочинства.
44. Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази щодо визнання незаконною та скасування постанови слідчого у порядку кримінального судочинства, а тому така постанова слідчого підлягає обов?язковому виконанню Нацкомісією.
45. Судова палата наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
46. Поряд з цим, незважаючи на те, що позивач не є учасником кримінального провадження, чинним кримінальним процесуальним законодавством України передбачено способи захисту прав власника або володільця майна від можливого порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо обмеження права власності позивача відбулися в порядку кримінального судочинства.
47. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у подібних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №243/6674/17-к, в якій Суд зазначив, що у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, які не підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування в розумінні статті 309 КПК України, для захисту прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, судам слід керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК України. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК України). Зміст цієї засади розкрито у статті 24 КПК України, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
48. Суд також звертає увагу на те, що органам державної влади, в тому числі Нацкомісії не надано право ревізувати рішення органів (посадових осіб), які є обов'язковими для виконання, ухвалених в порядку КПК України, окрім «суду встановленого законом» в розумінні статті 6 Конвенції, що відповідає принципу правової визначеності, оскільки для безперешкодної реалізації прав людини та громадянина кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту.
49. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції та в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
50. Таким чином, постанова слідчого підлягала обов?язковому виконанню Нацкомісією, оскільки остання зобов'язана відповідно до статті 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, також і на підставі КПК України.
51. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виконуючи завдання та основні засади адміністративного судочинства, перевіряючи чи прийнято оспорюване рішення Нацкомісії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, дійшла висновку про те, що невиконання Нацкомісією постанови слідчого у кримінальному провадження, яка стала підставою для ухвалення оспорюваного рішення у цій справі, лежало б поза межами правового поля, тому відповідач, у спірних відносинах діяв підставно, законно та у межах наданих повноважень.
52. За таких обставин Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 № 826/15448/17 (К/9901/54088/18), в якому зазначено про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Нацкомісії від 14.11.2017 № 816 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», оскільки постанова слідчого про заборону внесення змін до депозитарного обліку прийнята у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні з метою зупинення руху цінних паперів на депозитарному рахунку окремих осіб, яка стала підставою для прийняття оспорюваного рішення, у встановленому порядку не оскаржувалась.
53. У зв'язку із викладеним Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.
54. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
55. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
56. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі №826/2212/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя- доповідач В.М. Кравчук
судді: Я.О. Берназюка А.Ю. Бучик
І.В. Железний А.А. Єзеров
Н.В. Коваленко Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук О.П. Стародуб
С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець
Л.В. Тацій С.М. Чиркін
В.М. Шарапа
Повний текст постанови складено 12.08.2019 суддею Рибачуком А.І.