13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5672/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
за участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року у справі № 451/1541/17 (головуючий суддя Семенишин О.З., час ухвалення 16:44 год., м. Радехів, повний текст складений 15 квітня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення ,-
15 листопада 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Радехівської міської ради Львівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , в якому просив: а) визнати протиправним та скасувати рішення до Радехівської міської ради Львівської області від 29 вересня 2017 року № 21 ,,Про відмову громадянці ОСОБА_2 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд";
б) зобов'язати Радехівську міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року від 28 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його необгрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що є хибним висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що позивач просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку, а у 1998 році був розроблений проект забудови земельної ділянки АДРЕСА_1 , який не передбачає будівництво житлового будинку на цій земельній ділянці, її цільове призначення це землі садівництва та городництва.
Однак, згідно Генерального плану м. Радехів цільове призначення земельної ділянки, що межує з ділянкою АДРЕСА_1 визначене як територія індивідуальної житлової (садибної) забудови та садових товариств.
Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Враховуючи практику Верховного Суду скаржник вказує на те, що у відповідача немає підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому рішення міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав надання такого дозволу іншій особі є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, представник позивача просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третя особа заперечили вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 16 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Радехівської міської ради Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. До заяви були додані графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
15 вересня 2017 року Комісія з питань землекористування, архітектури, будівництва та екології, яка є дорадчим органом міської ради надала відповідь про те, що надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 неможливо. Комісія виходила з таких підстав, що відповідно до проекту забудови АДРЕСА_1 розробленого проектною організацією на замовлення ОСОБА_5 (чоловіка ОСОБА_2 ), відповідно до рішень міськвиконкому № 148 від 10.06.1997 року та № 286 від 09.12.1997 року, запроектований один житловий будинок з господарськими будівлями. Дана земельна ділянка згідно рішення № 286 від 09.12.1997 року була надана безоплатно у власність ОСОБА_5 і виданий Державний акт на право приватної власності серія НОМЕР_2 .
В лютому 2017 року в міську раду звернувся учасник АТО ОСОБА_3 для надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.
23 лютого 2017 року Радехівська міська рада прийняла рішення за № 25 ,, Про надання дозволу учаснику АТО ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність для ведення індивідуального садівництва", яким наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель запасу - рілля ( не надані у власність та постійне користування).
29 вересня 2017 року відповідач прийняв рішення № 21, в основу якого покладений висновок Комісії з питань землекористування, архітектури, будівництва та екології та відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача надав суду витяг з рішення Радехівської міської ради Львівської області від 19 квітня 2019 року№ 21, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 Радехів площею 0,067 га, кадастровий номер - НОМЕР_3 , для надання її безоплатно у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва, код КВЦПЗ 01.05.
Пунктом 4 цього ж рішення міська рада вирішила надати із земель комунальної власності громадянину ОСОБА_3 , жителю АДРЕСА_3 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,067 га (кадастровий номер - НОМЕР_3 ), яка розташована в АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва (код КВЦПЗ 01.05).
Також представник відповідача надав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, згідно якого земельна ділянка кадастровий номер - НОМЕР_3 рахується за ОСОБА_3 .
Представник позивача - ОСОБА_1 надав суду копію позовної заяви до Радехівського районного суду про визнання незаконним та скасування рішення Радехівської міської ради Львівської області № 21 від 19 квітня 2019 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,067 га, кадастровий номер - НОМЕР_3 , що розташована на АДРЕСА_1 для ведення індивідуального садівництва та передачі її у власність ОСОБА_3 .
Наведені обставини свідчать, що на даний час земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі перебуває у власності ОСОБА_3 .
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст.79-1 Земельного кодексу (ЗК) України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
За ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (..) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, на даний час спірні правовідносини стосуються земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин спір у даній справі має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано право щодо цієї земельної ділянки. Належними відповідачами у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також Радехівська міська рада.
Тому з огляду на суб'єктний склад сторін та предмет спору колегія суддів дійшла висновку, що має місце спір про право, а тому спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, апеляційний суд визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 3 ч. 1 ст.315, ч.1 ст. 319, п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 квітня 2019 року у справі № 451/1541/17 - скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.08.2019.