13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6481/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Пильо І.І.
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 13.05.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, -
встановив:
ОСОБА_1 08.04.2019 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 1528 від 12 березня 2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ».
Обґрунтовує позов тим, що, у лютому 2019 року отримав запит про надання інформації про оподаткування доходів, отриманих від відчуження об'єктів нерухомості, в яких фізична особа-підприємець та або фізична особа виступила забудовником за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. Позивач стверджує, що вказаний запит не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки не містить, які саме факти виявлені в процесі аналізу податкової інформації, що свідчить про порушення податкового законодавства та не зазначено перелік документів, які необхідно надати, а також не вказана правильна адреса його проживання, що є порушенням ст. 42 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим позивач 04.03.2019 скерував на адресу відповідача письмову відповідь, в якій зазначив, що зазначений запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим-п'ятим цього пункту, тому позивач звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Відповідач 12.03.2019 прийняв оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позов задоволено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовну відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що запит від 23.01.2019 № 3179/10/13.07-10 «Про надання інформації та її документального підтвердження» відповідає встановленим ст. 73 ПК України вимогам щодо його форми (зокрема, містить печатку контролюючого органу та підписаний уповноваженою особою (заступником начальника) та змісту, а саме: містить чітку вказівку на фактичну та правову підставу для його надіслання, та опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Також, у запиті міститься посилання на дані, що стали підставою для його складання, зокрема, отримання відповідачем листа Департаменту податків і зборів фізичних осіб ДФС України щодо можливості ухилення від сплати належних платежів платниками податків - фізичними особами, які систематично здійснюють реєстрацію/перереєстрацію об'єктів житлової нерухомості, у додатку 2 до якого у переліку фізичних осіб, по яких за даними КОР кількість операцій зі сплати ПДФО по операціях з відчуження майна перевищує 19 випадків, зазначено позивача - ОСОБА_1 . Таким чином, у зв'язку з ненаданням позивачем у законодавчо встановлені строки пояснень та їх документального підтвердження на скерований запит у контролюючого органу були підстави, визначені ст. 78 ПК України для проведення (призначення) документальної позапланової невиїзної перевірки, що свідчить про те, що спірний наказ про проведення перевірки прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним податковим законодавством, що зумовлює безпідставність заявлених позовний вимог. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.
Згідно матеріалів справи, ГУ ДФС у Львівській області 23 січня 2019 року надіслало ОСОБА_1 запит № 3179/10/13.07-10 «Про надання інформації та її документального підтвердження».
У вказаному запиті зазначено, що у зв'язку із надходженням листа Департаменту податків і зборів фізичних осіб ДФС України щодо можливості ухилення від сплати належних платежів платниками податків - фізичними особами, які систематично здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) об'єктів житлової нерухомості, на підставі п. п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України, ГУ ДФС у Львівській області пропонує надати інформацію про оподаткування доходів, отриманих від відчуження об'єктів нерухомості, в яких фізична особа-підприємець та/або фізична особа ОСОБА_1 виступив забудовником за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року. А саме, щодо набуття у власність об'єктів первинної нерухомості (майнових прав), земельних ділянок, документальне підтвердження повноти декларування та сплати податків щодо фактів відчуження вищезазначених об'єктів.
Вказаний запит позивач отримав 29 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором 7900310148276.
ОСОБА_1 04 березня 2019 року скерував на адресу ГУ ДФС у Львівській області відповідь на вказаний запит, вказавши, що останній оформлений з порушенням встановленого законом порядку, не містить посилань на конкретні порушення позивачем приписів податкового законодавства, а відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України у разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абз.1-5 цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
ГУ ДФС у Львівській області 12 березня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України прийнято наказ № 1528 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » з 25 березня 2019 року тривалістю 5 робочих днів з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Повідомлення № 150 від 12 березня 2019 року про проведення цієї перевірки отримано позивачем 16 березня 2019 року що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором 7902608731120.
13 березня 2019 року ГУ ДФС у Львівській області направило ОСОБА_1 запит № 13035/10/13.7-10 про надання інформації та її документального підтвердження.
У вказаному запиті зазначено, що будівництво та систематичний продаж фізичними особами нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю. Відповідно до приписів ст. 197 ПК України операцією з першого постачання житла буде вважатися операція передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах. Відповідно замовник будівництва багатоповерхового будинку, або особа яка здійснила першу передачу готового новозбудованого житла у власність покупця є відповідальними за обчислення, нарахування та сплату ПДВ при першому постачанні житла.
Враховуючи наведене, ГУ ДФС у Львівській області запропонувало позивачу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надати інформацію щодо набуття у власність об'єктів первинної нерухомості (майнових прав), земельних ділянок, документальне підтвердження повноти декларування та сплати податків, зборів та єдиного внеску (в тому числі сплати ПДВ при першому постачанні житла) щодо фактів відчуження вищезазначених об'єктів.
ОСОБА_1 21 березня 2019 року. скерував на адресу ГУ ДФС у Львівській області відповідь на зазначений запит, вказавши відповідно до п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з: постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. Також зазначив, що відчужені ним квартири не були споруджені за рахунок коштів покупців, тому встановлені законом підстави для сплати ПДВ, відсутні. Також звернув увагу у запиті на те, що факт реалізації ним протягом 2015-2016 років декількох квартир не свідчить про його обов'язок зареєструватися як фізична особа-підприємець та сплатити відповідні податки.
Позивач 27 березня 2019 року звернувся до начальника ГУ ДФС у Львівській області із заявою про призупинення термінів проведення перевірки у зв'язку із втратою документів.
Головне управління ДФС України у Львівській області 28 березня 2019 року прийняло наказ № 1921 «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки запит контролюючого органу про надання інформації оформлено з порушенням встановленого законом порядку, не містить посилань на конкретні порушення позивачем приписів податкового законодавства, у контролюючого органу були відсутні встановлені законом підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а тому спірний наказ № 1528 від 12 березня 2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.
З цими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 21.1.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Посадові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п. 21.1.2-21.1.4 ст. 21 ПК України).
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Право на проведення перевірки, в тому числі документальної невиїзної визначено положеннями п. 75.1 ст. 75 та п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, при цьому, така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно абз. 4 п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Зокрема, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що змістова конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов'язково. Внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.
Належною формою реалізації такого обов'язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.
У випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту у податкового органу існують підстави для її призначення.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі Порядок № 1245). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п. 10 Порядку № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абз. 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Положення цього пункту Порядку № 1245, узгоджується з п. 73.3 ст. 73 ПК України, яким також встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений ГУ ДФС у Львівській області на адресу позивача, містить вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - п. п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України та відповідний лист Департаменту податків і зборів фізичних осіб ДФС України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до встановленого законом порядку - можливість ухилення від сплати належних платежів позивачем, як особою, яка систематично здійснює реєстрацію (перереєстрацію) об'єктів житлової нерухомості.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у листі Департаменту податків і зборів фізичних осіб ДФС України щодо можливості ухилення від сплати належних платежів платниками податків - фізичними особами, які систематично здійснюють реєстрацію/перереєстрацію об'єктів житлової нерухомості, зазначено, що за рахунок використання громадянами схеми з провадження господарської діяльності без державної реєстрації у якості підприємців під час здійснення операцій з першого постачання житла, в тому числі, новозбудованого (об'єктів житлового фонду) мінімізується сплата податку на доходи фізичних осіб, військового збору, та, крім того, взагалі не сплачується податок на додану вартість та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У додатку № 2 до вказаного листа, у переліку фізичних осіб, по яких за даними КОР кількість операцій зі сплати ПДФО по операціях з відчуження майна перевищує 19 випадків, зазначено позивача - ОСОБА_1 .
Таким чином, вказана податкова інформація свідчить про ймовірне порушення позивачем вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Запит також містить опис інформації, що запитується, - інформація щодо оподаткування доходів, отриманих від відчуження об'єктів нерухомості, в яких фізична особа-підприємець та/або фізична особа ОСОБА_1 виступив забудовником за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.
Запит також містить орієнтовний перелік документів, що підтверджують запитувану інформацію, які необхідно надати, - документи, що підтверджують набуття у власність об'єктів первинної нерухомості (майнових прав), земельних ділянок, документальне підтвердження повноти декларування та сплати податків щодо фактів відчуження вищезазначених об'єктів.
Також спірний запит відповідає вимогам щодо його форми, окрема, містить печатку контролюючого органу та підписаний уповноваженою особою - заступником начальника ГУ ДФС у Львівській області.
Такий запит з дотриманням вимог ст. 42 ПК України надісланий позивачу та отриманий ним 29 січня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором 7900310148276.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запит № 3179/10/13.07-10 «Про надання інформації та її документального підтвердження» відповідає встановленим ст. 73 ПК України вимогам щодо його форми та змісту, а тому на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, запитуваної у цьому запиті. Однак, останній у законодавчо встановлений строк його не виконав, що відповідно до приписів п. п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України є безумовною підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено дотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що дає підстави для висновку про правомірність прийнятого наказу скасувати наказу № 1528 від 12 березня 2019 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » та відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління ДФС у Львівській області діяло не у спосіб, визначений чинним законодавством, разом з тим, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001666 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 14.08.2019.