13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/8269/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
представника позивача Брик А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Бенца о 16 год. 08 хв. у м. Ужгороді) у справі № 308/5153/19 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач 08.05.2019 о 17 год. 30 хв. був виявлений та затриманий у складі групи осіб спільною міжвідомчою групою у складі прикордонного наряду «Група реагування» від відділу прикордонної служби «Великий Березний» представників НПУ у Закарпатській області, ВБЗПТЛ та спецпідрозділу «КОРД», на відстані 15000 м від ДК в районі 196 прикордонного знаку ділянки ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС «Великий Березний» на задній околиці села Туря-Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, при спробі незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні. В подальшому, відповідно до ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Своїми діями відповідач вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. На підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято рішення про примусове повернення за межі території України, однак таке рішення відповідач виконати не в змозі, оскільки на момент подачі адміністративного позову в нього відсутні документи, що надають право на перетин державного кордону. Посилаючись на те, що відповідач вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців, що виразилось у незаконному перетині державного кордону з України в Словаччину та втратив будь-які законні підстави перебувати на території України, позивач просить затримати останнього, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.05.2019 адміністративний позов задоволено. Затримати громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк до шести місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, особу може бути затримано на термін шість місяців, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
У даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини справи розцінюються судом як такі, що унеможливлюють ідентифікацію іноземця чи особу без громадянства, оскільки позивач на відповідний запит не отримав інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що звернення з позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України, відповідно до ст. 289 КАС України, можливе у випадку, коли суб'єктом владних повноважень подано адміністративний позов про примусове видворення та додає, що такого позову позивачем у справі подано не було, а отже відсутні підстави для застосування ст. 289 КАС України та звернення з позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземця за межі України.
В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апелянт, в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Крім цього апелянт, Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в апеляційній скарзі просить здійснювати розгляд справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідач був виявлений та затриманий у складі групи осіб спільною міжвідомчою групою у складі прикордонного наряду «Група реагування» від відділу прикордонної служби «Великий Березний» представників НПУ у Закарпатській області, ВБЗПТЛ та спецпідрозділу «КОРД», на відстані 15000 м. від ДК в районі 196 прикордонного знаку ділянки ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВПС «Великий Березний» на задній околиці села Туря-Пасіка, Перечинського району, Закарпатської області, при спробі незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні.
В подальшому відповідача було затримано відповідно до ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані обставини підтверджуються: даними протоколу про адміністративне затримання від 08.05.2019; протоколу особистого огляду; огляду речей та вилучення речей і документів від 08.05.2019.
Дії громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковані за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Про затримання відповідача Чопським прикордонним загоном Західного регіонального управління ДПС України було повідомлено Надзвичайного та повноважного посла України в Турецькій Республіці, що підтверджується відповідним листом від 09.05.2019 року за № 21/522.
Оскільки документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідача відсутні, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Крім цього, виходячи з вимог п. 26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» №1 від 25.06.2009, положень ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та приписів ст. 289 КАС України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, оскільки у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу, що не дає змоги його ідентифікувати, а також на підставі яких він може вибути з території України, він не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, доказів протилежно відповідачем не представлено, при тому порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та фактично незаконно перебуває на території України.
Крім цього, як зазначив представник позивача в судовому засіданні ними здійснювалися дії щодо ідентифікації відповідача, однак на відповідний запит не отримали інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Також пояснив, що такий запит було надіслано саме Надзвичайному та повноважному послу України в Турецькій Республіці, оскільки в Україні знаходиться Почесне Консульство Народної Республіки Бангладеш у м.Київ, однак інформації щодо ідентифікації осіб вони не надають, а тому змушенні діяти зазначеним вище чином у зв'язку з тим, що в Турецькій Республіці знаходиться Посольство Народної Республіки Бангладеш в Турецькій Республіці, яке в силі надати відповідну інформацію.
Однак будь-якої відповіді на запит щодо ідентифікації відповідача, як ствердив представник позивача, ними на час розгляду справи не отримано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового повернення чи видворення, оскільки питання визначення країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2019 року у справі № 308/5153/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 14 серпня 2019 року