13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7576/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Мазяра Андрія Анатолійович на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2019 року, головуючий суддя Кихтюк Р.М., ухвалене о 17:41 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 19.06.2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Мазяра Андрія Анатолійович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У березні 2019року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до поліцейського роти №3 батальйону УПП у Волинській області Мазяра А.А., в якому просив скасувати постанову серії НК № 622914 від 15.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду на заборонний сигнал світлофора, які позивач не порушував, а тому вважає, що в його діях відсутній склад такого адміністративного правопорушення. Наявні у матеріалах справи відеоматеріали не підтверджують протиправності діяння позивача, а тому вважає їх недопустимими та недостатніми.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, поліцейський роти №3 батальйону УПП у Волинській області Мазяр А.А. оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом при винесені оскаржуваного рішення були взяті до уваги лише намагання позивача уникнути несприятливих для нього наслідків, у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності. Вважає, що надані суду відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та автомобільного відеореєстратора є належними та допустимими, згідно ст.73, 74 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови серії НК № 622914 від 15.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної поліцейським роти №3 батальйону УПП у Волинській області Мазярем А.А., по вул. Рівненській у м. Луцьку, що ОСОБА_1 15.03.2019 року о 13:21 год., керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України.
У зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.(а.с. 3)
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено належних доказів та спростувань стосовно доводів позивача про відсутність в його діях порушень ПДР, наявний відеозапис не вказує на порушення водієм правил проїзду перехрестя.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Як встановлено ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду на заборонений сигнал світлофору, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно із п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, згідно із п. 8.7.3 «ґ» ПДР України, жовтий сигнал світлофора забороняє рух або попереджає про наступну зміну сигналів.
Як видно з матеріалів справи, позивач почав рух автомобіля на миготливий зелений сигнал світлофора, що підтверджено поданим відповідачем відеозаписом.
Згідно із п. 8.7.3 «в» ПДР України дозволяється рух на зелений миготливий сигнал світлофора.
Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 с. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідачем не було з'ясовано всіх обставин справи та ступінь вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також цього не було доведено в ході розгляду даної справи.
Таким чином, суть адміністративного правопорушення, що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка викладена відповідачем в постанові у справі про адміністративне правопорушення від 15.03.2019 року серії НК № 622914, не ґрунтується на фактичних даних, що в сукупності є підставою для визнання оскарженої постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення незаконною.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Мазяра Андрія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2019 року у справі №161/4933/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Повний текст постанови складено 14.08.2019 року.