про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 240/3002/19
14 серпня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Водночас, відповідачем до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом неповажними, та надано відповідачу строк на усунення виявлених недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших підстав, які з об'єктивних перешкод унеможливили реалізацію права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки з доказами на їх підтвердження.
У строк, встановлений судом, скаржником подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення.
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником підстав пропуску строку апеляційного оскарження суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як свідчать матеріали справи, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року ухвалено у порядку письмового провадження. Відмітка про дату складання повного тексту судового рішення у останньому відсутня. Копію оскаржуваного рішення скаржник отримав 06.06.2019, про що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 08.07.2019 з урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України, в той час, як апеляційну скаргу відповідачем подано до суду апеляційної інстанції 22.07.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення доводи відповідача зводяться до того, що відсутність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового стало підставою, яка з об'єктивних причин унеможливила проведення своєчасної оплати судових витрат у даній справі та звернення до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені нормами КАС України.
Крім того, скаржник вказав, що відповідальна особа, яка здійснює супровід судових справ, у період з 18.06.2019 по 15.07.2019 року перебувала на лікарняному.
Колегія суддів вважає, що наведені відповідачем підстави поновлення строку апеляційного оскарження не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору таким органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Отже, доводи відповідача щодо неналежного фінансування з боку державного бюджету не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Крім того, доводи відповідача щодо перебування юрисконсульта на лікарняному не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності військової частини, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи з урахуванням, окрім іншого, структурних особливостей установи, обсягу навантаження на працівників та перерозподілу їх службових обов'язків, кадрових питань.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, наведені Військовою частиною НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження даного рішення.
2. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року.
3. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
5. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.