Справа № 823/361/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі
у справі №823/361/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Шпола Черкаської області
про визнання протиправним бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про роз'яснення рішення у справі №823/361/18, в якій просив:
- роз'яснити йому суть винесеного рішення суддею Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 14.03.2018 у справі № 823/361/18 з наданням відповіді на кожне з питань, що наведені в пунктах 1 -13 мотивувальної частини цієї заяви;
- пояснити, хто був замовником винесення завідомо неправосудного рішення суддею Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 14.03.2018 у справі № 823/361/18, в діях якої вбачаються очевидні ознаки зловживання службовим становищем, владними повноваженнями та застосуванням ганебної практики - «кругової поруки»;
- пояснити, хто із адміністрації Верховного Суду України, чи інших державних органів влади України давав незаконну вказівку щодо умисного винесення завідомо неправосудного рішення суддею Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 14.03.2018 у справі № 823/361/18, чи це були очевидні ознаки незаконних дій особисто судді Тимошенко В.П.
- пояснити, чи може суддею Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. за таким рівнем кваліфікації та моральних якостей займати посаду судді названого суду.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у задоволенні заяви про роз'яснення рішення відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення заяви.
Крім того, 06.08.2019 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшла заява про внесення змін та доповнень до апеляційної скарги, в якій позивач виклав пункт 7 прохальної частини апеляційної скарги в новій редакції та просив скасувати ухвалу через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення заяви.
Відповідачем відзив (заперечення) на апеляційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, а також доповнення до апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Суд першої інстанції, відмовляючи у роз'ясненні судового рішення виходив з того, що позивач просить роз'яснити процедуру прийняття рішення (зокрема, застосування чи не застосування того чи іншого Закону України, застосування аналогії права, не дослідження на думку позивача матеріалів справи), ставить питання щодо надання оцінки законності судового рішення та перевірки його правового змісту, однак вказане виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.05.2017 №6606, яка видана Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплатити йому пенсію без обмеження грошового розміру та будь-яким строком з грошового забезпечення відповідно до вищезазначеної довідки УМВС України в Черкаській області та нарахувати і виплатити компенсацію витрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належної пенсії за період з 01.01.2016;
3) стягнути відповідно до статей 13, 43, 51, 55, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на користь ОСОБА_2 з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області недоотриману з вини відповідача пенсійну суму в розмірі 42312,73 грн, з урахуванням індексу інфляції за 2016-2017 роки ця сума становить 45663,10 грн, яка не перерахована та невиплачена позивачу, у зв'язку із набранням чинності 01.01.2016 Законом України "Про Національну поліцію" та постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яким збільшено грошове забезпечення відповідної категорії поліцейських.
4) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.05.2017 №6606, яка видана Ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) перерахувати пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 16.05.2017 №6606, виданої ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, з 01 січня 2016 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) проводити виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), перераховану відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 16.05.2017 №6606, виданої ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
В подальшому ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі № 823/361/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частин 1, 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Вказана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Також, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Крім того, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_1 колегія суддів зазначає про те, що позивач просить роз'яснити процедуру прийняття рішення (зокрема, застосування чи не застосування того чи іншого Закону України, застосування аналогії права, не дослідження на думку позивача матеріалів справи), ставить питання щодо надання оцінки законності судового рішення та перевірки його правового змісту, однак вказане виходить за межі повноважень суду щодо роз'яснення судового рішення, передбаченого ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, позивач по суті вимагає прийняти нове рішення.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі № 6-рп/2001).
Дослідивши текст Черкаського окружного адміністративного від 14 березня 2018 року колегія суддів зазначає, що він труднощів для розуміння не викликає, суть рішення зрозуміла та не двозначна, спосіб, у який викладено резолютивну частину вказаного рішення, не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо її розуміння. При цьому, у рішенні зазначені мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов до відповідних висновків, і норми закону, якими керувався суд, приймаючи дане рішення в рамках заявлених позивачем позовних вимог.
Крім того колегія суддів зауважує на ту обставину, що рішення від Черкаського окружного адміністративного від 14 березня 2018 року було переглянуто судом апеляційної інстанції та постановою Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Разом з тим, аналізуючи заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду та подану апеляційну скаргу колегія суддів доходить висновку, що доводи заявника по суті полягають у незгоді з результатом розгляду своєї позовної заяви та прийнятим у справі рішенням, як наслідок носять формальний характер.
Колегія суддів звертає увагу, що механізм, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення чи її резолютивної частини. У разі незгоди з судовим рішенням особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити таке судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та як свідчать матеріали справи, позивач скористався цим правом.
На думку колегії суддів, наведені заявником обґрунтування жодним чином не свідчать про нечіткість, незрозумілість чи двозначність рішення Черкаського окружного адміністративного від 14 березня 2018, про роз'яснення якого ставилося питання.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правомірне рішення про відмову у роз'ясненні рішення.
При цьому, апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук
Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2019 року.