Справа № 695/1126/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко
08 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Заступника начальника Управління Держпраці у Черкаській області Жаркової Марини Вікторівни, Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № 23-13-09/211-142 від 21.03.2017 р.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на розгляд до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області.
Зокрема, позивач стверджує, що його не було повідомлено ані про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, ані про судовий розгляд його позову.
Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до частини 3 статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 129 КАС України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
Частиною 2 статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною 9 статті 205 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З наведених загальних правил здійснення судових викликів і повідомлень випливає, що судовий виклик або судове повідомлення здійснюється шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою) або кур'єром. При цьому, текст повістки надсилається судом учаснику судового процесу електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку тільки за наявності відповідної письмової заяви цього учасника судового процесу.
В матеріалах справи наявні докази надсилання повідомлення позивачу шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією, водночас судова повістка про виклик в судове засідання призначене на 21.03.2019 року була вручена позивачу лише 23.03.2019 року, а судова повістка про виклик в судове засідання призначене на 27.03.2019 року - 01.04.2019 року.
Наявні у матеріалах справи довідки про неможливість передачі телефонограм від не є доказом належного повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, оскільки позивач або його представник не подавали письмову заяву про здійснення повідомлення шляхом надіслання тексту повістки усно каналами мобільного зв'язку, за наслідками якого має складатися відповідна телефонограма.
Отже, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Правовий висновок з цього питання Верховний Суд висловив у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 805/590/17-а.
Пунктом 3 частини 3 статті 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Щодо правомірності прийняття заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2017 №23-13-09/0211-142, колегією суддів встановлено наступне.
02.02.2017 на адресу управління Держпраці у Черкаській області надійшов лист Канівської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.02.2017 №01-01-35/2494 про можливе використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
Листом від 07.02.2017 №1313/4.3/4.2-ДП-17 Державною службою України з питань праці надано згоду на проведенням управлінням Держпраці у Черкаській області позапланової перевірки, зокрема позивача.
Наказом управління Держпраці у Черкаській області №28-Н від 21.02.2017 «Про проведення позапланових перевірок» головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 у період з 28.02.2017 по 14.03.2017 доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_1 .
На підставі вказаного наказу видано направлення від 21.02.2017 №343.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, у період з 02.03.2017 р. по 03.03.2017 р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 проведено позапланову перевірку додержання позивачем законодавства про працю.
Результати перевірки оформлено актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №23-13-09/0211 від 03.03.2017р.
Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст. 24 КЗпП України.
Такий висновок органу держпраці вмотивовано наступним.
Відносини по укладеному цивільно - правовому договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо надання виконавцем послуг замовникові при здійсненні останнім підприємницької діяльності мають ознаки трудового договору, а саме характер праці має систематичне виконання робіт, а не виконання конкретної роботи (надання конкретної послуги). ОСОБА_4 зобов'язана виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної кваліфікації продавця, тобто виконувати будь-яке завдання ФОП, що належить до її трудової функції за даною кваліфікацією. Предметом трудового договору є власне праця виконавця в процесі виробництва, ОСОБА_4 не має змоги регулювати процес виконання роботи. Виконавцю визначене конкретне місце роботи, а саме: магазин в с. Ліпляве Канівського району. Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за виконану роботу виконується не пізніше 15 днів з дня прийняття на роботу. Вищевказане свідчить про порушення ст. 24 КЗпП України.
Також управлінням Держпраці у Черкаській області внесено припис від 03.03.2017 №23-13-09/0211-0146 про усунення виявлених порушень у строк до 27 березня 2017 року.
Крім того, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.03.2017 року №23-13-09/0145.
10.03.2017 року управлінням Держпраці у Черкаській області направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладення штрафів за порушення законодавства про працю.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки та за результатами розгляду справи, заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. прийнято постанову накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2017 №23-13-09/0211-142, якою на позивача на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 України накладено штраф у розмірі 96000 грн.
Не погодившись із вказаною постановою управління Держпраці у Черкаській області, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі за текстом - «Положення») Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах, зокрема, охорони праці.
Згідно підпунктів 50, 54 пункту 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов'язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (підпункти 50, 54 пункту 4 Положення).
Пунктом 7 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1291/21603 (надалі за текстом - «Порядок №390», в чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 Кодексу законів про працю України, згідно з частиною першою, абзацом другим частини другої, частинами четвертою, сьомою посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі за текстом - «Порядок №509»).
Абзацами другим, четвертим пункту 2 Порядку №509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до пунктів 3-8 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Таким чином, вказаними положеннями Порядку №509 передбачено право суб'єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов'язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб'єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Колегія суддів враховує приписи частин першої, другої статті 2 КАС України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, вжите законодавцем словосполучення «у спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.
Прийняття ж рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - критерій, який виплаває з принципу гласності прийняття рішень суб'єктом владних повноважень, який підлягає застосуванню при прийнятті свого рішення, що може мати несприятливі наслідки для особи стосовно якої таке рішення приймається. Вказана особа має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень, може наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Принцип гласності включає й право особи на допомогу з боку суб'єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз'яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про прийняте відносно неї рішення.
У даному ж випадку, як встановлено судами під час розгляду цієї справи, відповідач не повідомив ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення на нього штрафу, розмір якого є суттєвим, що, як наслідок, позбавило позивача встановлених щодо нього законодавством процедурних гарантій, унеможливило здійснення належного захисту своїх прав, представлення аргументів і доказів на їх підтвердження.
Такі процедурні порушення з боку суб'єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним.
Посилання ж управляння Держпраці на те, що ним виконано обов'язок щодо повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом 10.03.2017, тобто за п'ять днів до дати розгляду справи, колегією суддів не береться до уваги, оскільки приписи Порядку №509 встановлюють обов'язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення стосовно призначення розгляду справи про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу, яке мало відбутись 21.03.2017 о 09 годині 40 хвилин, направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням 10.03.2017 (поштове відправлення №1800193205450 здано до відділення поштового зв'язку 10.03.2017 о 18 годині 06 хвилин).
Водночас, докази отримання ФОП ОСОБА_1 вказаного поштового відправлення в матеріалах справи відсутні.
Також в матеріалах справи наявна телефонограма про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 13.03.2017 року.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі вказував, що він не був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки станом на 21.03.2017 року не отримував від відповідача ані рекомендованого листа, ані телефонограми про розгляд справи на 21.03.2017 року.
Колегія суддів враховує те, що держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов'язків.
Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанова про накладення штрафу є протиправною.
У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
Щодо доводів ФОП ОСОБА_1 про підсудність даної справи Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області, колегією суддів встановлено наступне.
Підсудність, як процесуальний інститут - це визначення компетентного суду в структурі адміністративних судів, якому належить розглянути адміністративну справу.
За приписами частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо: примусового повернення іноземців чи осіб без громадянства в країну походження або третю країну; примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців чи осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню з України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі іноземців чи осіб без громадянства відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до пункту один частини другої вказаної статті, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи якщо однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Отже, основною ознакою для визначення підсудності справ окружному адміністративному суду є те, що стороною у справі повинен бути орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач у якості відповідача зазначив Державу Україна в особі Управління Держпраці у Черкаській області.
Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, оскільки відповідачем у цій справі є управління Держпраці у Черкаській області, яке є територіальним органом виконавчої влади, колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення до суду, справа за таким позовом, згідно з положенням пункту один частини другої статті 18 КАС України може розглядатись лише окружним адміністративним судом.
Правовий висновок з цього питання Верховний Суд висловив у постанові від 25 липня 2019 року у справі №215/2825/16-а (2-а/215/90/16).
Отже, приймаючи до уваги вищевказані положення, колегія суддів дійшла висновку, що справа не підсудна Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області, а тому правомірно розглянута Черкаським окружним адміністративним судом.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.03.2017 року №23-13-09/0211-142.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 13 серпня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук