Справа № 640/2284/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Епель О.В., Мельничука В.П.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року про повернення позовної заяви
у справі №640/2284/19
за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до відповідача Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області
про скасування постанови,
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, у якому просило суд:
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Кручанюк Наталії Леонідівни про закінчення виконавчого провадження №28051151 від 14.08.2013 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року було повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Підставою для залишення позову без руху слугували встановлені судом недоліки позовної заяви, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відомості щодо дати отримання оскаржуваної постанови, з наданням доказів на підтвердження такої інформації, та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів; засвідчених відповідно до ч.5 ст.94 КАС України копій письмових доказів.
Так, на виконання ухвали про усунення недоліків 22.04.2019 представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема пояснення щодо строків звернення до суду.
Суд першої інстанції, перевірив подані документи на дотримання позивачем вимог статті 169 КАС України, дійшов висновку, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу, тобто якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року було повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, колегією суддів встановлено наступне.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 року позовна заява, була залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відомості щодо дати отримання оскаржуваної постанови, з наданням доказів на підтвердження такої інформації, та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів; засвідчених відповідно до ч.5 ст.94 КАС України копій письмових доказів.
Так, 22.04.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема пояснення щодо строків звернення до суду.
Надаючи оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви та заявлених позивачем вимог предметом спору є правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження №28051151 від 14.08.2013 року.
Слід зазначити, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У ч.1 ст.122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 3 статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України (в редакції на час винесення оскаржуваного рішення) позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Також, відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України у редакції на час звернення з позовом до суду, строк звернення залишився незмінний, а саме, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, вище вказаними статтями визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але такий може бути повернено або залишено без розгляду лише на тій підставі, що пропущено строк звернення, якщо судом не буде встановлена наявність поважних причин для пропуску такого строку.
Та обставина, що у 2019 році було поновлено термін прийняття спадщини не може бути правовою підставою для скасування постанови про закриття провадження. Більш того, заявник поданні пояснень зазначив, що спадщина після смерті боржника не була відкрита.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 22.04.2019 року через канцелярію суду надано письмові пояснення щодо строків звернення до суду.
Надаючи оцінку вказаним поясненням колегія суддів, зазначає, що у вказаних поясненнях позивач посилається на ту обставину, що постанова Державного виконавця про закриття виконавчого провадження №28051151 від 14.08.2013 року надійшла на адресу Банку 16.11.2013 року.
Отримавши дану постанову, Банк не був обізнаний, що 10.07.2013 року було відкрито спадкову справу приватним нотаріусом КМНО Лахно Ю.В. Про факт наявності даної спадкової справи Банк дізнався під час ознайомлення з матеріалами справи №753/7066/13-ц.
Разом з тим, 25.01.2019 року представник AT "Укрсоцбанк", за твердженням останнього, ознайомився із матеріалами справи №753/7066/13-ц в Дарницькому районному суді м. Києва, де було встановлено, що станом на серпень 2013 року уже було відкрито спадкову справу. Позивач зазначає про те, що саме 25.01.2019 року ним було встановлено, що в 2013 році його права були порушені тим, що державний виконавець провів неналежним чином виконавчі дії для встановлення наявності спадкової справи та спадкоємців, і закрив безпідставно виконавче провадження.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.06.203 року №753/7066/13-ц, у відповідності до положень Закону України "Про доступ до судових рішень", оприлюднене 11.06.2013 року..
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. При цьому, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reyestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, що кореспондується із приписами статті 44 КАС України.
Таким чином позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Аналогічна правова позиція, зазначена Верховним Судом у постанові від 17 липня 20196 року справа № 1740/2132/18.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Як зазначає позивач, про факт наявності даної спадкової справи Банк дізнався 25.01.2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи №753/7066/13-ц.
Однак, в всупереч вказаним твердженням, в ухвалі Києво-Святошинського районного суду від 12.04.2018 року у справі №369/170/18 вказано, що при подачі позову ПАТ "Укрсоцбанк" було подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме: про витребування у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лахно Ю.В. матеріалів спадкової справи № 54713997.
Тобто, позивач був обізнаний про існування спадкової справи ще в квітні 2018 року.
З огляду на вище вказане, колегія суддів критично ставиться до викладених позивачем доводів зазначених на підтвердження дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України, не наведено достатніх доводів на обґрунтування поважності причин пропуску строку та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
При цьому колегія суддів наголошує на тому, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта на ту обставину, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року направлена на адресу позивача 19.12.2018, а також те, що вирішення питання про повернення позовної заяви відбулося після строку встановленого судом на усунення недоліків, оскільки у даному випадку вказані обставини не призвели до порушення права позивача на захист.
При цьому, апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року про повернення позовної заяви - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: О.В. Епель
В.П. Мельничук