Справа № 640/4208/19 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.
за участю секретаря Такаджі Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи»
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року
у справі № 640/4208/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи»
до відповідачів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
та Державної фіскальної служби України
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" 13 березня 2019 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві належним чином відобразити в інтегрованій картці платника товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" з податку на додану вартість з вироблених в Україні (робіт, послуг) показники податкової звітності за період квітень-жовтень 2016 року.
- зобов'язати Державну фіскальну службу України відобразити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку, на яку платник податку товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт Енерджи" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у сумі 360 592,33 грн., як таку, що сформована станом на 21.11.2016.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно та необґрунтовано не відображено, в інтеграційній картці платника податку, податкову звітність товариства за квітень-вересень 2016 року та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкові накладні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи» залишено без розгляду на підставі ст. 123, ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що для вказаних позовних вимог застосовується строк звернення до суду у відповідності до приписів пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України, а саме статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів. Крім того, апеляційну скаргу обґрунтовано припущеннями щодо недопустимості залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Позивач у судове засідання не прибув, надавши клопотання здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву без розгляду мотивував своє рішення тим, що позивач звернувся до суду поза межами строку та відсутністю поважних підстав для поновлення пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 зазначеної статті Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спірні правовідносини виникли в 2016 році.
Представником позивача зазначалось, що про протиправну бездіяльність податкового органу товариству стало відомо з Витягу щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні з систем електронного адміністрування ПДВ №21354025 від 21.11.2016 вбачається факт бездіяльності відповідачів, однак з приводу спірних правовідносин, в межах даної адміністративної справи, позивач до фіскальних органів не звертався.
Проте з позовними вимогами позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 13.03.2019, про що штемпель суду на позові. Вказана обставина представником позивача не заперечується.
Відтак, позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи щодо відсутності пропуску строку звернення до суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи» обґрунтувало тим, що строки звернення до суду з адміністративним позовом у даному випадку врегульовано іншим спеціальним законом, зокрема пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та становлять 1095 днів.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на наступне.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
При цьому, строк на звернення до суду передбачений статтею 102 Податкового кодекс України підлягає застосування у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу та подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.
Відтак, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання відповідачів здійснити відповідні дії, строки давності передбачені статтею 102 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що строк на звернення до суду, у даному випадку, визначається статтею 122 КАС України, а положення статті 102 ПК України застосуванню не підлягають.
З огляду на викладені обставини справи вбачається, що позивач був обізнаний та знав про порушене право, проте звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, є хибними доводи представника позивача щодо триваючого характер протиправних дій податкового органу, оскільки суть триваючого порушення прав, полягає у вчиненні особою певних дій чи бездіяльності, перебування протягом певного часу у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).
Натомість, не включення показників податкової звітності за період квітень-жовтень 2016 року та не відображення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідних сум податку мало місце саме на час подання такої звітності, відповідно, не може бути триваючим.
Враховуючи, що позивачем разом з позовною заявою не подано обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність її залишення без розгляду.
У зв'язку з зазначеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено залишення судом позову без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем як при зверненні до суду з позовом є неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Так, у силу положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" про порушення прав, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну.
Зокрема, у п. 74 рішення у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
У п. 66-69 рішення у справі "Смірнова проти України" Європейський суд вказав, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність строків судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду. Викладеній у п. 57 рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
Так, розглядаючи справу "Меньшакова проти України", Європейський суд не встановив порушення ст. 6 Конвенції щодо відмови національних судів поновити заявниці строк звернення до суду та зазначив таке: "Суд дійшов висновку, що рішення судів не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно".
Відповідно до норм статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконано.
Таким чином вищезазначені посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими.
Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34. 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт Енерджи» - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький