Справа № 320/5801/18 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Епель О.В. та Костюк Л.О.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
позивача: - Смолкової Н.П. ,
представника позивача: - Хоменко Ю.А. ,
представника відповідача: - Збаржевецького О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство «Марго» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2018 року позивач - Приватне підприємство «Марго» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС, викладене у вигляді Картки відмови UA125270/2018/00174 від 24.10.2018 року про відмову у прийнятті митної декларації № UA125270/2018/865765 від 24.10.2018 року;
- зобов'язати Київську митницю ДФС вчинити необхідні дії з метою відновлення прав Приватного підприємства «Марго», а саме - завершити митне оформлення митної декларації № UA125270/2018/865765 від 24.10.2018 року з урахуванням висновків суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
05 вересня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 28931, Приватним підприємством «Марго» було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, підставою для прийняття оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС стало те, що митний орган помилково ототожнив поняття «країна походження товару» з поняттями «виробник прероративної форми» та «виробник діючої речовини», які використовуються та мають значення при державній реєстрації прероративної форми пестицидів і агрохімікатів, однак не при митному оформленні, що правильно було встановлено рішенням суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сформувавши висновок, що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, митний орган помилково ототожнив поняття «країна походження товару» з поняттями «виробник препаративної форми» та «виробник діючої речовини», які використовуються та мають значення при державній реєстрації препаративної форми пестицидів і агрохімікатів, однак не при митному оформленні, крім того, посвідчення про державну реєстрацію не є товаросупровідним або комерційним документом, у зв'язку із чим, у позивача не було обов'язку зазначення виробника на його підставі, а у Київської митниці ДФС України були відсутні підстави для порівняння зазначених у ньому відомостей про виробника, із відомостями, вказаними в електронній митній декларації, у зв'язку з чим, Картка відмови №UА125270/2018/00174 від 24 жовтня 2018 року підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 27.10.2017 року між Приватним підприємством «МАРГО» (Україна) - покупець та фірмою DDE FARM AG (Ліхтенштейн) - продавець, укладено договір №G-1, згідно якого продавець - виробник товару продав, а покупець купив пестициди, регулятори росту в асортименті, зазначеному у Доповненнях до цього договору.
Фірмою DDE FARM AG було надано позивачу інвойс від 12.03.2018 р. №6, у відповідності до якого, відправник товару - Schirm GmbH для «DDE FARM AG» Grossfeld 8, FL-9492 Eschen, Liechtenstein; покупець - ПП «Марго», Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; країна походження товару - Федеративна Республіка Німеччина; одержувач вантажу - ПП "Марго", Україна, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, 158; умови поставки - СРТ - Біла Церква по ІНКОТЕРМС - 2010 (а.с. 15).
Товаром, що поставляється є Штефікур (засіб захисту рослин), кількість 17600 л, загальна вартість 140800,00 дол. США.
На виконання умов зовнішньоекономічного договору від 27.10.2017 р. №G-1 та інвойсу від 12.03.2018 р. №6, на митну територію України переміщено товар - засіб захисту рослин гербіцид Штефікур та розміщено на митному складі ТОВ "ХОРД".
24 жовтня 2018 року представником декларанта ТОВ «ХОРД», заявлено товар Штефікур в кількості 800 л. у митний режим імпорт за митною декларацією №UA125270/2018/865765.
Із товаром проведено митний огляд та за його результатами складено відповідний акт, також відібрані зразки товару та їх направлено для проведення дослідження до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС.
За результатами проведеної експертизи, Департаментом податкових та митних експертиз ДФС складено висновок від 16.10.2018 р. №142005803-0651, в якому зазначено, що у складі наданої проби товару, заявленого у гр. 31 МД (ІМ 40 АА) від 24.10.2018 №UA125270/2018/865765, хімічні сполуки, що підпадають під дію постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", не виявлені.
Надалі, 24.10.2018 року митним органом було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2018/00174.
В оскаржуваній картці відмові зазначено, що уповноваженій особі позивача відмовлено у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює, з тих підстав, що продукція не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці тощо.
Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Відповідно до частини шостої вказаної статті, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно ч.8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
При цьому, органам доходів і зборів забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у цій статті.
У свою чергу, законом, який регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, а також, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері, є Закон України «Про пестициди та агрохімікати».
Відповідно до статті 3 вказаного закону, одним із основних принципів державної політики у сфері діяльності, пов'язаної з пестицидами і агрохімікатами, є державна підконтрольність їх ввезення на митну територію України, реєстрації, виробництва, зберігання, транспортування, торгівлі і застосування.
Приписами статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» закріплено, що забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов'язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються.
Статтею 10 цього ж закону передбачено, що пестициди і агрохімікати, що використовуються в Україні, пакуються і маркуються відповідно до чинного законодавства.
Кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем 24.10.2018 року на підставі митної декларації ПП «Марго» №UA125270/2018/86576, поданої його уповноваженою особою ТОВ «ХОРД», розпочато митне оформлення товару, придбаного позивачем.
До митної декларації позивачем додано наступні документи: зовнішньоекономічний договір, пакувальний лист, доповнення до зовнішньоекономічного договору, інвойс, міжнародна автотранспортна накладна, сертифікат про походження товару, та ін.
Сторонами не заперечувалось, що товар супроводжувався рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об'єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння.
Проте, 24.10.2018 року органом доходів і зборів прийнято картку відмови, якою позивача було повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації або документа, що його замінює. Як на підставу такого неприйняття, позивач послався на те, що продукція не відповідає встановленим вимогам, що висуваються до пестицидів і агрохімікатів щодо маркування, розміщення інформації про товар на його упаковці, зокрема за інформацією, зазначеною в ЕМД, виробник, країна виробництва - Німеччина, а згідно посвідчення про державну реєстрацію, виробник препаративної форми та виробник діючої речовини - ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн.
Колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим та безпідставним для відмови у прийнятті митної декларації, виходячи з наступного.
Митним кодексом України, який є основним актом, регулюючим митні відносини, не визначено поняття «виробник товару» та «країна виробництва».
Різними пунктами статті 257 МК України передбачено внесення декларантом до митної декларації відомостей щодо виробника товару (у разі наявності його зазначення у товаросупровідних і комерційних документах) та найменування країни походження. Тобто, у Митному кодексі України, відмежовані поняття «виробник товарів» та «країна походження товарів», що вказує на можливість їх відмінності.
Одночасно, положення МК України містять приписи щодо поняття «країна походження товару». Так, згідно статті 36 вказаного кодексу, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Отже, аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що країною походження товару є та країна або певна їх кількість, якими вчинено дії, що є остаточними (кінцевими) для надання речі статусу товару.
З електронної декларації позивача (графа 34) вбачається, що країною походження товару, зазначеною уповноваженим представником позивача, є Німеччина, що не заперечувалось відповідачем, відповідає сертифікату походження товару від 23.03.2018 року №L961567.
Разом з цим, у посвідченнях про державну реєстрацію серії А №02246 та серії А №02981, виданому Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, яким зареєстровано препарат Штефікур , зазначено, що виробником препаративної форми та виробниками діючої речовини є ДДЕ ФАРМ АГ, Ліхтенштейн.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що на підставі Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів вітчизняного та іноземного виробництва, для яких розроблені регламенти застосування, включаючи гігієнічні нормативи і методи контролю за їх дотриманням.
Згідно із пунктом 24 зазначеного Порядку, до Державного реєстру препаратів заноситься реєстраційний номер препарату, дата видачі, серія та номер посвідчення про державну реєстрацію препарату, найменування та вміст діючої речовини, торгова назва препарату та позначення його препаративної форми, класифікація препарату, найменування заявника та його адреса, найменування виробника препарату, сфера застосування (перелік сільськогосподарських культур), строк реєстрації препарату, дата скасування (призупинення) державної реєстрації препарату.
Отже, враховуючи специфіку та особливості ввезеного позивачем товару, у відповідності до посвідчення про державну реєстрацію препарату, його препаративну форму та діючу речовину виготовлено ДД ФАРМ АГ, Ліхтенштей.
При цьому, сформувавши висновок, що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, митний орган помилково ототожнив поняття "країна походження товару" з поняттями "виробник препаративної форми" та "виробник діючої речовини", які використовуються та мають значення при державній реєстрації препаративної форми пестицидів і агрохімікатів, однак не при митному оформленні.
Крім того, варто наголосити, що посвідчення про державну реєстрацію не є товаросупровідним або комерційним документом, у зв'язку із чим, у позивача не було обов'язку зазначення виробника на його підставі, а у відповідача були відсутні підстави для порівняння зазначених у ньому відомостей про виробника, із відомостями, вказаними в електронній митній декларації. Посвідчення про державну реєстрацію товару, наявне у позивача, було обов'язковим для іншої цілі, а саме - правомірне ввезення на митну територію України пестицидів та агрохімікатів.
Відповідно до листа ДФС України № 22801/5/99-99-77-08-15, що міститься в матеріалах справи, виготовлення товару з використанням виробничих потужностей поза місцем юридичної особи не позбавляє суб'єкта господарювання права заявляти себе саме як про виробника товару.
За таких обставин суд вважає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана картка відмови є протиправною, адже твердження відповідача щодо ідентичності значення понять «країна походження товару» та «виробник товару», є хибним та таким, що не має правового підгрунття, а його дії щодо порівняння відомостей митної декларації та посвідчення про держану реєстрацію у ході митного оформлення, не базується на нормах законодавства.
Відповідачем також не взято до уваги той факт, що чинники економічного світового розвитку зумовлюють можливість існування таких обставин, за яких місце виробництва товару може відрізнятись від дійсного місця розташування виробника, а відтак і країна походження товару не завжди співпадає із країною виробником такого товару, оскільки потужності виробництва можуть знаходитьсь не в межах однієї країни.
Посилання апелянта на наявність судового рішення у іншій справі, а саме № 320/5563/18, відповідно до якого судом було відмовлено у задоволенні позову Приватному підприємству «Марго», колегія суддів не може брати до увагу з огляду на приписи ч.7 ст. 78 КАС України, відповідно до яких правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 238, 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: О.В.Епель
Л.О.Костюк
Повний текст виготовлено 13 серпня 2019 року.