Справа № 640/11639/19 Головуючий у І інстанції - Васильченко І.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", Державний реєстратор Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Шостак Володимир Миколайович про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 10 червня 2019 року № 1723/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та вжити заходи забезпечення позову у справі № 640/11639/19, а саме зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 10 червня 2019 року № 1723/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок виконання Наказу Міністерства юстиції України від 10.06.2019 року № 1723/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким будинку ОСОБА_1 буде повернуто статус «садовий» існує реальна ймовірність того, що Приватний виконавець Трофименко М.М. знову виставить майно на прилюдні торги та реалізує майно, статус якого може бути змінено внаслідок задоволення позову поданого до Окружного адміністративного суду м. Києва. Також, Позивач вважає за необхідне звернути увагу, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав ОСОБА_1 , оскільки після реалізації його нерухомого майна, Позивачу буде майже неможливо оскаржити його реалізацію та повернути своє право власності.
Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив , з того, що відсутні об'єктивні докази та пояснення, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування:
- обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або
- очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відтак, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені Позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України, оскільки державні реєстратори жодним чином не позбавлені права на працю та вони вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних, фізичних осіб-підприємців.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 808/2432/18 (№К/9901/60285/18).
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року),Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, навів обґрунтовані мотиви з яких дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів та пояснень, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів, істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без вжиття таких заходів.
Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 13.08.2019 року.