Справа № 752/18386/17 Головуючий у 1 інстанції: Новак А.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
07 серпня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаря Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собківа Я.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо перерахунку його пенсії на підставі включення до складу грошового забезпечення сум, з яких призначається пенсія щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- визнати неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо заяви ОСОБА_1 щодо надання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві інформації по складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначається пенсія, зокрема, сум щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 02 серпня 2017 року про перерахунок та здійснити виплату пенсії з 07 серпня 2015 року з урахуванням того, що до грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія повинні бути включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику ОСОБА_1 з усіма виплатами, в тому числі включити суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на здоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії на підставі включення до складу грошового забезпечення сум, з яких призначається пенсія (щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Визнано неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо заяви ОСОБА_1 щодо надання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві інформації по складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначається пенсія, зокрема сум щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 02 серпня 2017 року про перерахунок та здійснити виплату пенсії з 07 серпня 2015 року з урахуванням того, що до грошового забезпечення повинні бути включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 надати довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з усіма виплатами, в тому числі включити суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
13 вересня 2018 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він підтримує позицію суду першої інстанції.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, разом з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року вказану справу прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року апеляційне провадження у справі - поновлено.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
02.08.2017 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням у складі його грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, фактично отриманих ним сум щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошового забезпечення на останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, листом № 19441/03/Г-1667 від 16.08.2017 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу відмовлено в проведенні перерахунку на підставі того, що чинним законодавством не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 вказаного Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Як зазначалося, ОСОБА_1 02.08.2017 року звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 19441/03/Г-1667 від 16.08.2017 року позивачу відмовлено в проведенні перерахунку на підставі того, що чинним законодавством не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.
Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), в якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Колегія суддів зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 638/9697/17 у справі від 03 квітня 2019 року, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а.
Отже, пенсія позивачу повинна виплачуватись в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення, до якого мають бути включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди, та індексації грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби перед звільненням.
Враховуючи вищевказане, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати довідку про суми щомісячної додаткової грошової винагороди та суму отриманої індексації грошового забезпечення протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно необхідності врахування при обчисленні пенсії позивача сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З огляду на що, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги до ГУ ПФУ у м. Києві є передчасними, оскільки обов'язок призначити (перерахувати) та виплачувати позивачу пенсію в розмірі, обчисленій з грошового забезпечення, до складу якого має бути включені суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексація, виникне після складання та направлення військкоматом до ГУ ПФУ відповідної довідки, а відтак, не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Колегія суддів, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно в повному обсязі задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року в частині задоволення позову щодо:
- визнання неправомірною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо заяви ОСОБА_1 про надання Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві інформації по складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого призначається пенсія, зокрема, сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 02 серпня 2017 року про перерахунок та виплату пенсії з 07 серпня 2015 року з урахуванням того, що до грошового забезпечення повинні бути включені суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 надати довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з усіма виплатами, в тому числі, включити суми грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ісаєнко Ю.А. Собків Я.М.
Повний текст постанови виготовлено 12.08.2019 року.