П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 серпня 2019 р. м. Одеса Справа № 540/487/19
Категорія: 108020200 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.
Час і місце ухвалення: 15639 год., м Херсон
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Стефанцевій Ю. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення від 05.02.2019 року №UA5008000/2019/000012/2, картки відмови №UA508030/2019/00019,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA508000/2019/000012/2 від 05.02.2019 та картки відмови №UA508030/2019/00019.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що при митному оформленні транспортного засобу, який увозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. про визнання протиправними та скасування рішення від 05.02.2019 року №UA508000/2019/000012/2, картки відмови № UA508030/2019/00019 - задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що декларантом подано не усі документи, а саме не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили у якості порівняльної інформації відомості про вартість авто з максимально наближеними характеристиками; не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару, які б містили реквізити для його ідентифікації. При цьому зазначено, що наданий до митного оформлення документ, щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2019 року представником позивача ОСОБА_2 придбано автомобіль "Renault Megane", 1,5 TDI PKW Diesel, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , який був в експлуатації, вартість якого становить 6426,00 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) від 16.01.2019 р.
ТОВ "Термінал" (уповноважена особа позивача) 04.02.2019 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля звернулась до Митниці з електронною митною декларацією № UA508030.2019.000639, в якій митна вартість зазначеного транспортного засобу визначена за основним методом - за ціною договору.
До вказаної митної декларації декларантом долучено рахунок-фактуру (інвойс) від 16.01.2019 р., розрахункова квитанція від 16.01.2019 р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/311692 від 26.012019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.12.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.02.2019 р., висновок експерта 22/6541/777 від 31.01.2019, довіреність ННО54515 від 11.01.2019 р., сертифікат відповідності щодо індивідуального колісного транспортного засобу UA.005.12831-19 від 27/01/2019 р.
05.02.2019 р. відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA508030.2019.000639 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку із неповними відомостями про вартість товару та ненаданням висновків про якісні та вартісні характеристики товару, з наближеними характеристиками, не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару та які б містили реквізити для його ідентифікації. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 05.02.2019 за № UA508030/2019/00019.
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA508000/2019//000012/2 від 05.02.2019р., яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9390 євро. Перший метод не застосований, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwakeListe 02/2015 ст.913, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на заявлення неповних відомостей про митну вартість товару не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Колегія суддів перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації приходить до наступного.
Стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст. 53 МК України).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3 ст. 53 МК України).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Поряд з цим, Митний кодекс містить також і спеціальний розділ 12 «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами», який містить спеціальні норми і вимоги щодо переліку документів, які подаються громадянами при переміщенні товарів через митний кордон України для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності (ч.1 ст.364 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості (ч.3 ст.368 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу (ч.3 ст. 54 МК України).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст. 54 МК України).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст. 54 МК України).
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст. 57 МК України).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст. 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст. 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст. 57 МК України).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 МК України).
Логічним висновком, за аналізом наведених правових норм, буде судження, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові, а митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до митного органу надано: рахунок-фактуру (інвойс) від 16.01.2019 р., розрахункова квитанція від 16.01.2019 р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/311692 від 26.012019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 16.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.12.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.02.2019 р., висновок експерта 22/6541/777 від 31.01.2019, довіреність ННО54515 від 11.01.2019 р., сертифікат відповідності щодо індивідуального колісного транспортного засобу UA.005.12831-19 від 27/01/2019 р.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що позивачем на підтвердження митної вартості автомобіля також надано договір купівлі-продажу на автомобіль від 16.01.2018, в якому була зазначена ціна автомобіля, та вказано, що розрахунок за автомобіль здійснено у готівковій формі, отже даним документом підтверджуються заявлені відомості про митну вартість товару, а відтак доводи апелянта, що позивачем не надано банківських платіжних документів являються помилковими.
З документів, які були подані до митного оформлення встановлено, що вартість ТЗ становить 6426,00 євро. Факт наявності у позивача автомобіля та техпаспорта також свідчить про повну сплату покупної ціни автомобіля.
Слід зазначити, що декларант не завжди має можливість надати докази оплати товару, оскільки умовами договору може бути передбачено і розрахунок протягом певного періоду. Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає вартість товару,
Отже, відповідач не зазначив які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи позивач повинен надати для встановлення відповідного показника.
Отже, доводи апеляційної скарги, що митна вартість товару не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), а документи подані для митного оформлення не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар є необґрунтованими, оскільки позивачем надані документи, які містять необхідні числові значення на підтвердження митної вартості автомобіля.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що митним органом у позивача не витребовувались в порядку ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України жодні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а тому доводи апелянта щодо надання не всіх документів для визначення митної вартості товару є необґрунтованими.
Митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації з ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet 9300,0 EUR/шт.
Колегія суддів зазначає, що інформація із програмного продукту SchwackeNet є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, проте відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.
Є такими, що заслуговують на увагу доводи позивача, що придбаний ним автомобіль був пошкоджений в результаті аварії, що значно знижує його вартість, а тому встановлення відповідачем ціни товару за допомогою системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet» є недоречним.
Щодо посилання апелянта на те, що позивачем не надано документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування транспортного засобу, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки позивачем разом з митною декларацією подано довідку про підтвердження вартості перевезення товару від 04.02.2019 року б/н, в якій зазначено вартість доставки автомобіля - 90 євро, в тому числі пальне - 60 євро, страхування - 30 євро (а.с.27).
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що позивач надав достовірні дані щодо митної вартості товару, який підлягав розмитненню.
Водночас митний орган, не пересвідчившись у достовірності поданих позивачем документах, прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що виявлені органом доходів і зборів розбіжності у поданих позивачем документах не підтверджені належними доказами, а, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 14 серпня 2019 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова