06 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2679/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В. ,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні відходи" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. в адміністративній справі №160/2679/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельні відходи" до Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради , Виконавчого комітету Дніпровської міської ради третя особа - Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради про скасування рішення в частині та скасування приписів,-
22 березня 2019 року ТОВ "Будівельні відходи" звернулося до суду з позовом до відповідача-1: Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, відповідача-2: Комунального підприємства "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, в якому просив:
- скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень правил благоустрою території міста» від 19.02.2019 р. № 229. виключивши з додатку до рішення "Перелік тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків, споруд господарського призначення, точок розташування виносної торгівлі у місцях загального користування, що підлягають демонтажу" пункти:
-11 тимчасова споруда (шлагбаум) механічне регулювання по пр. Праці, 21-23:
- 12 тимчасова споруда пропускний пункт по пр. Праці, 21-23;
- 13 тимчасова споруда пересувний габаритно-ваговий комплекс, пр. Праці, 21-23.
- визнати протиправними та скасувати приписи Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради:
- № 120Д від 25.02.2019 р. тимчасова споруда шлагбаум;
- № 121 Д від 25.02.2019 р. тимчасова споруда пропускний пункт;
- № 122 Д від 25.02.2019 р. тимчасова споруда пересувний габаритно-ваговий комплекс.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити виконавчому органу Дніпровської міської ради, КП "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради та її структурним підрозділам вчиняти дії щодо демонтажу зазначених тимчасових споруд.
В обґрунтування заяви зазначено, що на час звернення до суду існує висока вірогідність демонтажу спірних тимчасових споруд, які зазначені в приписах №№ 120Д, 121Д, 122Д від 25.02.2019 р., оскільки ТОВ «Будівельні відходи» про наявність такого рішення дізналось лише 26.02.2019 р. під час спроби здійснити їх демонтаж.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову у зазначеній позивачем спосіб фактично є вирішенням спору по суті, що є неприпустимим.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів не вбачає у даному випадку наявних очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень правил благоустрою території міста» від 19.02.2019 р. № 229 і приписів Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради № 1210 Д, 121Д, 122Д від 25.02.2019 року, проте встановлення протиправності оскаржуваного позивачем рішення можливе під час вирішення справи по суті позовних вимог та ухвалення судового рішення на підставі з'ясованих фактичних обставин справи, а також оцінки відповідних доказів як кожного окремо, так і у їх сукупності.
Встановлення протиправності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення, а також приписів Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради № 1210 Д, 121Д, 122Д від 25.02.2019 року, які також є предметом позову, та якщо суд першої інстанції дійде висновку, що ці приписи підлягають оскарженні в порядку адміністративного судочинства, потребує доведення, в тому числі шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних у справ доказів під час вирішення спору по суті..
Згідно тексту заяви про забезпечення позову, позивач ставить питання про заборону Виконавчому комітету Дніпровської міської ради та її структурним підрозділам вчиняти дії щодо демонтажу тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1- вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс), 2- прохідна (пропускний пункт), 3- вагон-побутівка, 4-переробний комплекс.
Колегія суддів, при вирішенні справи враховує те, що наявність оскаржуваного рішення Дніпровської міської від 19.02.2019 року № 229 та виданих приписів Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради № 1210 Д, 121Д, 122Д від 25.02.2019 року, згідно яких позивач зобов'язаний добровільно демонтувати тимчасові споруди, та які у встановлений приписами строк ТОВ “Бдівельні відходи ” добровільно не виконано, свідчить про можливість їх виконання відповідачами в примусовому порядку в будь-який час, в тому числі і під час розгляду даного адміністративного позову в суді.
При цьому, як зазначає в заяві позивач, в результаті проведення демонтажу зазначених споруд у будь-який спосіб (добровільно чи примусово) до вирішення справи по суті позивачеві буде завдана матеріальна шкода та у випадку вирішення спору на користь позивача, останній буде вимушений понести витрати як по відновленню/придбанню нового обладнання так і на оплату послуг по його монтажу.
Колегія суддів вважає такі посилання позивача обґрунтованими, логічними та такими, що не потребують під час розгляду заяви про забезпечення позову доказів щодо можливості завдання матеріальної шкоди позивачу у майбутньому.
Так само забезпечення позову надає можливість уникнути сторонам у разі задоволення адміністративного позову зусиль та витрат при відновленні прав позивача у разі задоволення його позову.
Таким чином, дослідивши наведені у заяві та апеляційній скарзі позивача аргументи, оцінивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява ТОВ “Будівельні відходи” про забезпечення позову у справі № 160/2679/19 підлягає задоволенню шляхом заборони Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради вчиняти дії щодо демонтажу тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1- вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс), 2- прохідна (пропускний пункт), 3- вагон-побутівка, 4-переробний комплекс до набрання законної сили рішення у справі № 160/2679/19.
Отже, заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню враховуючи, те що у відповідності до вимог ст.ст. 151, 156, ч.6 ст.157 КАС України забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову не можуть застосовуватися щодо невизначеного кола осіб, та зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення щодо відмови у задоволені позову.
Крім того, виходячи зі змісту та обсягу права на захист якого позивач звернувся до суду, та обраного способу забезпечення позов, будь-яких несприятливих наслідків для прав та інтересів заінтересованих осіб не вичиняється.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні відходи" -задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. в адміністративній справі №160/2679/19 - скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні відходи" про забезпечення позову - задовольнити частково.
Заборонити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради вчиняти дії щодо демонтажу тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1- вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс), 2- прохідна (пропускний пункт), 3- вагон-побутівка, 4-переробний комплекс на підставі Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про усунення наслідків порушень правил благоустрою території міста» від 19.02.2019 р. № 229 до набрання законної сили рішення у справі № 160/2679/19.
В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2019 року.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко