про прийняття адміністративної справи до провадження
та залишення позовної заяви без руху
13 серпня 2019 року м. Київ № 380/605/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити позивачеві, 11.01.1967 р.н., пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років, відповідно до положень законодавства України з моменту досягнення ним 50 річного віку, тобто з 11.01.2017.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.05.2019 адміністративну справу № 360/605/19 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Провадження у справі судом не відкривалося.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 08.08.2019, та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Панченко Н.Д.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За наслідком дослідження матеріалів позовної заяви, суддя дійшов висновку про її невідповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням такого: в силу положень пунктів 1, 2, 5, 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вимог пунктів 1, 2, 5, 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначено: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, з урахуванням територіальної підсудності вказаної справи; адреси електронної пошти позивача; ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; доказів, що підтверджують вказані обставини; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 94 цього Кодексу передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Водночас судом встановлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів як для суду так і для відповідача, які жодним чином не засвідчені, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).
Також відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позову встановлено, що 29.06.2017 листом відповідача за № 326/05 позивачеві було надано відповідь, за результатами вивчення змісту якої судом встановлено, що рішенням комісії № 268 від 13.06.2017 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком. Роз'яснено про право оскаржити вказане рішення або до ГУ ПФУ в Київській області або в судовому порядку.
Суд констатує, що ані матеріали позову, ані зміст позовної заяви не містять відомостей про вжиття позивачем заходів щодо оскарження рішення комісії № 268 від 13.06.2017 про відмову в призначенні пенсії за віком або до ГУ ПФУ в Київській області або в судовому порядку.
Проте, матеріали справи містять рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18.12.2017 у справі № 380/1625/17 про встановлення факту, що має юридичне значення, яким встановлено, що позивач дійсно у період з 03 травня 1986 року по 16 червня 1986 року в ході проходження дійсної військової служби в в/ч № 18726 був командирований у в/ч № 83279 та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з цим, за результатами розгляду звернення позивача від 16.07.2018 про призначення пенсії з огляду на рішення Тетіївського районного суду від 18.12.2017 відповідачем було надано відповідь від 19.07.2018 за № 24/К-01, відповідно до якої відповідачем відмовлено у призначенні позивачеві пенсії на підставі рішення Тетіївського районного суду від 18.12.2017.
Крім того, 20.02.2019 позивач повторно звернувся із заявою до відповідача з проханням призначити йому пенсію із зменшенням віку.
Листом від 05.03.2019 № 4/К-01 відповідач повторно проінформував позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що починаючи з 19.07.2018 (дата надання відповіді позивачеві на його звернення про призначення пенсії) позивачу було достеменно відомо про порушення його прав.
Водночас з цим позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 02.05.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Тетіївського районного суду на першому аркуші позову.
В свою чергу, матеріали позову не містять жодної інформації, що свідчать про наявність у позивача об'єктивних перешкод на звернення до суду в період з 19.07.2018 по 22.02.2019.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до правової позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду від 31.08.2018 справа № 643/11023/16-а, положення статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права. Стосовно майнових прав позивача та обов'язку відповідача у зазначеній категорії адміністративних справ забезпечувати їх реалізацію шляхом здійснення відповідних виплат, це означає також відсутність обов'язку резервувати певну частину коштів за період більше 6 місяців, що, в першу чергу, виправдано та зумовлено специфікою формування та використання коштів державних та місцевих бюджетів, а також інших фондів, якими розпоряджається суб'єкт владних повноважень.
Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із цим позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано.
При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких для суду), зокрема, але не виключно, із зазначенням: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, з урахуванням територіальної підсудності вказаної справи; адреси електронної пошти позивача; ідентифікаційного коду в ЄДРПОУ відповідача, а також реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача; викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; доказів, що підтверджують вказані обставини; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів як для суду так і для відповідача;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
Керуючись статтями 30, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Адміністративну справу № 380/605/19 прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Панченко Н.Д.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.