про залишення позовної заяви без руху
12 серпня 2019 року м. Київ № 320/4276/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фурсівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до Фурсівської сільської ради, в якому просять суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відміну пунктів 8-39 рішення 45 сесії шостого скликання від 24.03.2015 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність» прийняте 23.04.2015 46 сесією Фурсівської сільської ради шостого скликання;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Фурсівську сільську раду на черговій сесії розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, які вони використовують як городи.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що позивачем в адміністративному процесі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Пунктами 4 та 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України передбачене право позивача подати адміністративний позов до декількох відповідачів за умови пов'язаності позовних вимог між собою.
Разом з цим, адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості звернення з колективним адміністративним позовом, оскільки колективний позов - це процедура процесуальної співучасті, спрямована на об'єднання однорідних вимог чисельної групи осіб, з правовими наслідками для них, в єдине провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може, водночас не зобов'язаний, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ, а не позовів, за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Таким чином, за умови множинності сторін згідно з клопотанням учасника справи або з власної ініціативи адміністративний суд має процесуальне право об'єднати в одне провадження кілька адміністративних справ з однорідними позовними вимогами, які базуються на однакових або подібних спірних правовідносинах.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Відтак, таке право виникає лише після відкриття провадження по кожній із справ.
Таким чином усуваючи недолік позовної заяви позивачам слід надати нормативно-правове обґрунтування підстав та процесуальної можливості звернення з колективним адміністративним позовом. У випадку відсутності такої норми права, позивачам слід подати 3 різні позови.
Також, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог з і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Фурсівську сільську раду на черговій сесії розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.
Однак позивачі не вказують в чому виразилась така бездіяльність, яку саме бездіяльність вони просять визнати протиправною та які безпосередньо заяви із вказівкою на їх номери та дати позивачі просять суд зобов'язати розглянути відповідача.
Відтак суд констатує, що вимоги позивачів у цій частині є абстрактними та незрозумілими, що позбавляє суд, за наявності на те підстав, застосувати ефективний спосіб судового захисту.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів навести конкретні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, слід враховувати передбачений Кодексом адміністративного судочинства України принцип, за яким розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості. Тобто позивач повинен на підтвердження підстав позову подати докази, які підтверджують кожну обставину як складову предмету та змісту доказування, зокрема заяви, які підлягають розгляду.
Крім цього, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позову слідує, що позивачами оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень - Фурсівської сільської ради від 24.03.2015 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність» прийняте 23.04.2015 46 сесією ради.
Водночас з позовними вимогами позивачі звернулись лише у серпні 2019 року, тобто за межами процесуальних строків.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.
Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У зв'язку з наведеним суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відповідно до правової позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду від 31.08.2018 справа № 643/11023/16-а, положення статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої майнові права. Стосовно майнових прав позивача та обов'язку відповідача у зазначеній категорії адміністративних справ забезпечувати їх реалізацію шляхом здійснення відповідних виплат, це означає також відсутність обов'язку резервувати певну частину коштів за період більше 6 місяців, що, в першу чергу, виправдано та зумовлено специфікою формування та використання коштів державних та місцевих бюджетів, а також інших фондів, якими розпоряджається суб'єкт владних повноважень.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду у поданому клопотанні позивачі зазначають, що 01.04.2019, після отримання відповіді на адвокатський запит, їм стало відомо про відсутність формування комісії, яка була передбачена у пункті 2 рішення 46 сесії шостого скликання Фурсівської сільської ради від 23.04.2015, та залишення 46 сесії Фурсівської сільської ради шостого скликання рішення про відміну пунктів 8-39 рішення 45 сесії шостого скликання від 24.03.2015 без змін. Зазначають, що вірившись Фурсівській сільській раді чекали на результати роботи комісії та сподівались на позитивне рішення щодо них.
Суд зазначає, що виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права у сфері публічних правовідносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки за змістом статті 122 КАС України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Відтак, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Водночас матеріали справи не містять такої інформації, а повідомлені суду обставини не є достатніми для визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду.
Таким чином, позивачам слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали їм протягом 4 років з'ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини у зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Оскільки судом не встановлено достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а також, з огляду на наявність й інших недоліків позовної заяви, про які зазначено вище, суд вважає за необхідне застосувати наслідки, передбачені статтями 123 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження інших доказів ніж ті, що зазначені у позовній заяві і клопотанні та щодо яких суд вже висловився у даній ухвалі;
- позовної заяви з уточненням позовних вимог шляхом їх конкретизації (вказівкою на конкретного суб'єкта владних повноважень рішення якого позивач просить визнати протиправним, вказати, яку саме конкретно бездіяльність просить визнати протиправною позивач та які конкретно заяви слід розглянути відповідачеві);
- нормативно-правового обґрунтування підстав та процесуальної можливості звернення з колективним адміністративним позовом. У випадку відсутності такої процесуальної норми права, позивачам слід подати 3 різні позови.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Фурсівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачам десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачам, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.