про повернення позовної заяви
12 серпня 2019 року м. Київ № 640/8842/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 30 від 31.01.2019 в частині звільнення ОСОБА_1 , у запас за ч.2 п. 5 ст. 26 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 ;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 адміністративну справу № 640/8842/19 передано до Київського окружного адміністративного суду.
15.07.2019 дана адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя передана на розгляд судді Пановій Г.В.
Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі, а заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, що відповідає вимогам статей 166-167 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема письмову заяву підписану заявником та докази на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду; позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням адреси електронної пошти позивача за її наявності; належним чином засвідчені копії долучених до позовної заяви, що є доказами при розгляді даної справи.
На виконання вимог вказаної ухвали 05.08.2019 на адресу суду надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначив, що про прийняття наказу про його звільнення його повідомили 31.01.2019, однак жодних пояснень йому не надали із матеріалами службового розслідування не ознайомили. Також, позивач зауважив, що 04.02.2019 він звернувся до військової прокуратури Білоцерківського гарнізону з проханням роз'яснити ситуації і лише 04.04.2019 він отримав відповідь, на підставі якої позивач вважає, у нього з'явилася можливість оскаржити спірний наказ. Окрім того, позивач звертав увагу, що у період з початку лютого по 26.03.2019 він проходив обстеження МСЕК, що зайняло у нього багато часу, тому він фізично не зміг зайнятися оскарженням наказу про звільнення, тому просить строк поновити як пропущений з поважних причин
Вирішуючи питання щодо приведення позивачем позовної заяви у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.
Залишаючи дану позовну заяву без руху, суд в ухвалі від 22.07.2019 вказав, що позов подано після закінчення строків, встановлених законом.
Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що предметом спору є прийнятий відповідачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2019 № 4 в частині звільнення старшого солдата ОСОБА_1 .
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 не заперечує той факт, що 31.01.2019 його було сповіщено про звільнення, проте до суду він звернувся лише 22.05.2019 (що підтверджується печаткою Окружного адміністративного суду м. Києва та датою підписання позовної заяви), тобто через 3 місяці та 22 дні.
Отже, позивач був обізнаний про прийняття наказу про його звільнення вже 31.01.2019, тому строк звернення до суду щодо оскарження наказу про звільнення обраховується з моменту коли позивач дізнався про порушення його права.
Відповідно до вимог частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з тим, позивач звертав увагу суду, що він звернувся до прокуратури Білоцерківського гарнізону з проханням роз'яснити ситуацію та 04.04.2019 він отримав відповідь про результати розгляду його звернення.
Отже, навіть у випадку відрахування строку звернення до суду щодо оскарження спірного наказу від 04.04.2019 (день коли позивачем було отримано відповідь з прокуратури), слід зазначити, що позивач звернувся до суду 22.05.2019 (відмітка штампу канцелярії вх. № 640/8842/19), тобто із пропуском місячного строку звернення до суду з даним позовом. При цьому, позивачем не наведено у заяві про поновлення цього строку, що саме перешкоджало позивачу звернутись до суду у період з 04.04.2019 по 06.05.019 (останній день звернення до суду з урахуванням отримання відповіді 04.04.2019).
Крім того, той факт, що ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Білоцерківського гарнізону з проханням роз'яснити ситуацію, не унеможливлював звернення його до суду з даним позовом для оскарження наказу про звільнення.
Щодо доводів позивача про те, що у період з лютого по 26.03.2019 він проходив обстеження МСЕК, що підтверджується висновком Миронівської міжрайонної МСЕК від 26.03.2019, суд зазначає про таке. Як вбачається з довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0765750 від 26.03.2019, дана довідка підтверджує лиш факт огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 26.03.2019 та встановлення йому з 26.03.2019 третьої групи інвалідності.
При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості оскаржувати спірний наказ оскільки займався проходженням обстеження МСЕК з лютого 2019 по 26.03.2019, з огляду на те, що проходження обстеження по суті не є лікуванням (стаціонарне лікуванням, амбулаторне лікування тощо), тобто не засвідчує факт лікування та безперервного перебування позивача у закладі охорони здоров'я або на лікарняному.
Таким чином, вказані доводи не можуть розглядатися судом як поважна причина пропуску строку звернення з даним адміністративним позовом до суду, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджали йому вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 14 березня 2018 року по справі №820/4922/17 поважними можуть визнаватися ті причини, які не залежали від волі позивача та створювали об'єктивні перешкоди в реалізації ним свого права на звернення до суду.
Суд наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов'язки.
Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положення пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС кореспондуються з приписами частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, якщо заяву про поновлення пропущеного строку не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнання неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає поверненню позивачу
На підставі викладеного, керуючись статями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - повернути позивачу.
2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.