13 серпня 2019 року м. Київ № 320/142/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач, Пухівська сільська рада), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Пухівської сільської ради Броварського району Київської області щодо не надання запитуваної інформації згідно п.п. 1, 2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018;
- зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію зазначену у п.п. 1, 2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 12.11.2018 він звернувся з інформаційним запитом до Пухівської сільської ради, проте відповідачем було лише частково надано відповідь на інформаційний запит, щодо іншої частини запиту, зокрема пункту 1, 2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018 відповідь надана не була. Позивач посилаючись на положення Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», заявляє про порушення відповідачем норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пухівська сільська рада позов не визнала та 19.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач вказав, що з адміністративного позову не вбачається порушене право, свободи або законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, від порушень з боку суб'єкта владних повноважень - відповідача. Щодо запитуваної інформації у п. 1, 2 запиту № 190, відповідач зазначив, що запитувана позивачем інформація є конфіденційною та може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи, проте у відповідача відсутня згода ОСОБА_2 на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про неї.
Також, відповідач спростовуючи твердження позивача про те, що інформація - диплом про вищу освіту державного службовця може бути наданий на запит у випадку, якщо цей диплом підтверджує наявність у державного службовця необхідної для обіймання певної посади освіти. При цьому, вказав, що ОСОБА_2 працює відповідно до цивільно-правового договору та не є державним службовцем.
Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Позивач спростовуючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив (вх.№5254/19 від 28.02.2019) та вказав, що договір укладений між Пухівською сільською радою та ОСОБА_2 про надання юридичних послуг - є публічною інформацією, яка створена відповідачем та знаходиться у володінні розпорядника, тому не надання інформації в цій частині є протиправною бездіяльністю. Окрім цього, позивач зазначив, що п.1 запиту № 190 від 12.11.2018 стосується і інформації про розпорядження бюджетними коштами. Позивач стверджував, що копія диплома про вищу освіту ОСОБА_2 (з вилученням з документу персональних даних) запитувалася з метою контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів (коштів місцевого бюджету), а тому громадський інтерес в даному випадку переважатиме «шкоду» від оприлюднення запитуваної інформації (надання копії диплому з вилученням персональних даних або ж інформації про вищу юридичну освіту ОСОБА_2 ).
22.03.2019 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив Пухівської сільської ради (вх.№7431/19), відповідно до змісту якого відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2018 позивач звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області із запитом на інформацію, в якому просив надати наступну інформацію (наступні документи):
1. Копію договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 із додатками;
2. Документ, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 ;
3. Копію акту (актів) виконаних робіт із додатками, за результатами виконання договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 ;
4. Копії платіжних документів, що підтверджують оплату вищевказаних послуг;
5. Копію штатного розпису Пухівської сільської ради на 2018 рік.
Зазначений запит на інформацію отриманий відповідачем 12.11.2018, що підтверджується відбитком штампу виконкому Пухівської сільської ради Броварського району на запиті вх. № 190 (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду запиту, відповідач оформив відповідь від 19.11.2018 № 754/02-13, у якій зазначив, що ознайомлення з документом, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 можливе лише зі згоди фізичної особи, якої стосується конфіденційна інформація. Також у вказаному листі зазначено про те, що ОСОБА_2 працює відповідно до цивільно-правового договору, станом на 19.11.2018, оплата за надання правових (юридичних) послуг не здійснювалася, оплата буде здійснюватися безпосередньо до актів виконаних робіт. Також відповідачем надано копію штатного розпису Пухівської сільської ради на 2018 рік (а.с.8).
У зв'язку із тим, що Пухівська сільська рада не надала відповіді на всю запитувану інформацію позивач повторно подав до Пухівської сільської ради запит на отримання інформації (вх. № 195 від 21.11.2018), зокрема просив надати наступну інформацію:
1. Копію договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 із додатками;
2. Документ, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 ;
3. Копію акту (актів) виконаних робіт із додатками, за результатами виконання договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 (а.с.9).
Відповідачем була підготовлена відповідь на вказаний запит № 781/02-13 від 28.11.2018, де останній зазначив, що ознайомлення з документом, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 можливе лише зі згоди фізичної особи якої стосується конфіденційна інформація. Також відповідач вказав, що ОСОБА_2 працює відповідно до цивільно-правового договору, станом на 19.11.2018, оплата за надання правових (юридичних) послуг не здійснювалася, оплата буде здійснюватися безпосередньо до актів виконаних робіт. Додатково відповідач повідомив, що гр. ОСОБА_2 , особа відносно якої позивач збирає інформацію, є розпорядником своїх особистих документів, зокрема документів про освіту, а тому Пухівська сільська рада не є розпорядником запитуваної інформації (а.с.10).
Позивач, не отримавши вичерпної інформації на вказані запити 07.12.2018 втретє подав до Пухівської сільської ради запит на отримання інформації аналогічний за змістом запиту від 21.11.2018, який був зареєстрований відповідачем 07.12.2018 вх. № 196 (а.с.11).
У свою чергу, відповідачем було підготовлено відповідь на вказаний запит № 820/02-13 від 14.12.2018, де зазначено відомості аналогічні відповіді від 28.11.2018 (а.с.12).
У зв'язку із тим, що Пухівська сільська рада належним чином не надала відповідь щодо п.п. 1, 2 інформаційного запиту за № 190 від 12.11.2018, поданого ОСОБА_1 , останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Позивач, вважаючи, зазначену бездіяльність протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.
Згідно з частиною першою статті 1 вказаного закону інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується:
створенням механізму реалізації права на інформацію;
створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч.2. ст.6 Закону України «Про інформацію»).
Частинами першою, другою статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша). Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом (частина друга).
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Приписами частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Згідно з статтею 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 12 Закону №2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
Згідно зі статтею 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Статтею 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює бездіяльність Пухівської сільської ради щодо не надання запитуваної інформації згідно п.п. 1, 2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018, зокрема щодо надання інформації:
1. Копію договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 із додатками;
2. Документ, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 ..
Так, судом встановлено, що запит позивача на інформацію від 12.11.2018 був отриманий відповідачем 12.11.2018.
Відповідачем 19.11.2018 направлено на адресу позивача відповідь на його запит від 12.11.2018, зі змісту якого вбачається, що відповідач не надав інформацію щодо вказаних пунктів інформаційного запиту, оскільки зазначив, що вказана інформація є конфіденційною та її отримання можливе лише зі згоди самої фізичної особи - ОСОБА_2 .
Стаття 32 Конституції України передбачає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
В статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»(далі Закон №2297) визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;
Частинами 1,2 ст. 14 Закону № 2297 передбачено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина друга). Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Так, відповідно до ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Отже, за приписами п.5.2 постанови Пленуму «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10 виходячи з положень частини першої статті 7 Закону № 2939-VІ, частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:
особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);
коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;
коли закон дозволяє певним суб'єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб'єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети (наприклад, отримання конфіденційної інформації в ході оперативно-розшукової діяльності або в ході проведення досудового слідства) і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;
коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації. Таке поширення здійснюється відповідно до статті 29 Закону України «Про інформацію», зокрема частиною другою вказаної статті визначено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Такий підхід також відповідає статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз вказаних положень законів свідчить, що розпорядник повинен застосовувати «трискладовий тест» - вимоги, передбачені частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, - з урахуванням особливостей вищевказаних положень, зокрема обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог:
1) встановлення відповідності обмеження доступу до запитуваної конфіденційної інформації одному із захищених інтересів (у справах щодо надання конфіденційної інформації, як правило, такими інтересами є захист репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно);
2) встановлення можливості завдання істотної шкоди цим інтересам;
3) порівняння цієї потенційної шкоди з правом громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Якщо ця шкода не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації, то конфіденційна інформація може бути розголошена і доступ до неї не може бути обмежений.
Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Оцінюючи запитувану інформацію на предмет наявності обмежень у її поширенні у розумінні приписів частини другої статті 6 Закону №2939-VІ, суд дослідив кожен з пунктів запиту про надання інформації позивача окремо.
Так, щодо пункту першого запиту в частині надання інформації - копію договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 із додатками, слід зазначити наступне.
За висновком суду у даному випадку відсутня загроза інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини через розголошення запитуваної інформації, доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.
В той же час, Пухівською сільською радою не надано підтвердження того, що надання інформації на запит може завдати істотної шкоди цим інтересам.
З приводу третьої умови, як підстави для обмеження доступу до інформації, а саме доведення переваги суспільного інтересу в отриманні такої інтересу над шкодою в її оприлюднені не обґрунтоване та не вмотивоване відповідачем. У свою чергу, позивач щодо витребування інформації, що міститься у договорі про надання правових (юридичних) послуг, який укладено Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 та на підставі якого будуть використані бюджетні кошти є публічною та в даному випадку громадський інтерес переважатиме «шкоду» від оприлюднення запитуваної інформації.
Крім того, слід врахувати, що відповідач надаючи інформацію щодо запиту не вказав доводів виключно в яких інтересах здійснено обмеження доступу до інформації, а також не вказав про ймовірність настання шкоди над суспільним інтересом в доступі до інформації.
В силу вимог частини сьомої статті 6 Закону №2939-VІ, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не є обмеженим.
Як зазначалося вище, умови, за яких можливо поширити конфіденційну інформацію, також передбачені частиною першою статті 29 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення
Тобто, якщо запит на отримання публічної інформації містить вимогу надати документ, що містить інформацію з обмеженим доступом (в тому числі, конфіденційну інформацію), відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний згідно ч.7 ст. 6 Закону №2939-VI надати інформацію, доступ до якої не обмежений, якщо в цілому документ, що містить запитувану інформацію, наданий бути не може.
Відповідно до визначення, наданого у пункті 11 статті 1 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Частиною третьою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини першої статті 9 Регламенту Пухівської сільської ради, затвердженого рішенням Пухівської сільської рад від 01.12.2016 № 369-Х-VІІ Пухівська сільська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду села Пухівка та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
У відповідності до вимог частини п'ятої статті 6 Закону №2939-VI визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
З огляду на те, що запитувана позивачем інформація стосується розпорядження бюджетними коштами і є публічною інформацію, а також приймаючи до уваги те, що відповідач є розпорядником такої інформації, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Суд, відзначає, що відповідач має можливість надати позивачу інформацію, яку останній вимагав надати у своєму запиті без зазначення інформації доступ до якої обмежений.
В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних» визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VІ.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність в частині ненадання запитуваної інформації згідно п. 1 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018, оскільки в цій частині відмови у наданні інформації щодо договору про надання правових (юридичних) послуг, укладеного Пухівською сільською радою із ОСОБА_2 із додатками відповідачем не вказано, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Відносно надання позивачу інформації щодо документа, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 , суд зазначає, що відмовляючи у наданні запитуваних копій документів відповідач вказав на те, що такі документи містять конфіденційну інформацію.
Суд з твердженням відповідача погоджується і зазначає, що в запитуваній частині документи містять конфіденційну інформацію щодо особи, яка не підлягає поширенню без згоди особи, якої така інформація стосується.
Разом з тим, у рішенні Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 Суд вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Як було встановлено судом, відповідач у відповіді на запит вказав, що оплата за надання правових (юридичних) послуг, станом на 19.11.2018 не здійснювалася, оплата буде здійснюватися безпосередньо до актів виконаних робіт.
Отже, фактично судом не встановлено отримання коштів гр. ОСОБА_2 на підставі цивільно-правової угоди, станом на час звернення з інформаційним запитом від 12.11.2018, доказів зворотнього позивачем до суду не надано.
Щодо надання інформації про освіту фізичної особи, то така інформація є конфіденційною і не підлягає розповсюдженню і збиранню без згоди на те фізичної особи.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно обмежено доступ до інформації про документ, що підтверджує наявність юридичної освіти ОСОБА_2 , а обмеження доступу до такої інформації було здійснене згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Пухівської сільської ради Броварського району Київської області щодо не надання запитуваної інформації згідно п.п. 1, 2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018. Відтак, суд визнає протиправною бездіяльність Пухівської сільської ради Броварського району Київської області щодо не надання запитуваної інформації згідно п. 1 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018.
З метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію зазначену у п. 1 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Пухівської сільської ради Броварського району Київської області надати ОСОБА_1 запитувану публічну інформацію зазначену у п.2 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018 слід відмовити, оскільки судом було встановлено, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні вказаної інформації, оскільки остання є конфіденційною.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Крім того, слід зазначити , що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363946; місцезнаходження: 07413; Київська область, Броварський район, вул. Центральна, 118-А) щодо не надання запитуваної інформації згідно п. 1 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018.
3. Зобов'язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363946; місцезнаходження: 07413; Київська область, Броварський район, вул. Центральна, 118-А) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) запитувану публічну інформацію зазначену у п. 1 інформаційного запиту № 190 від 12.11.2018.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.