14 серпня 2019 року справа №200/5101/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В.,
секретар судового засідання - Тішевський В.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, ордер серії АА № 020192 від 14.08.2019 року,
позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - не зявився,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 200/5101/19-а (головуючий 1 інстанції Голубова Л.Б., повний текст рішення складено 11 червня 2019 року у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про визнання незаконними, протиправними рішень,-
В квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про визнання незаконними, протиправними рішень № 7/19-523 від 12.07.2017 року «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» та № 7/29-802 від 26.06.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції застосував норми закону які не підлягали застосуванню до даної справи. Вважає, що відповідач не надав жодного доказу про те, що проект регуляторного акту - рішення Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області № 7/29-802 від 26.06.2018 року «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території черкаської селищної ради на 2019 рік» дійсно було оприлюднено (а.с. 149-151).
У судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухав суддю - доповідача, позивача та його представника, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та відповідно до паспортних даних зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, позивач належить до членів громади, на території якої, здійснює свою діяльність Черкаська селищна рада Слов'янського району Донецької області.
На праві приватної власності ОСОБА_1 належить 6,00 га кадастрових земель сільськогосподарських угідь, з яких: 5,56 га ріллі та 0,44 га кормових угідь, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2 (а.с 10).
14 грудня 2018 року позивачем здійснено оплату земельного податку з фізичних осіб у розмірі 1 570,07грн (а.с. 11).
18 березня 2019 року позивач звернувся до Черкаської селищної ради із запитом про надання копій рішень Черкаської селищної ради стосовно встановлення місцевих податків (в частині плати за землю)на території Черкаської селищної ради за 2017-2018 роки. 19 березня 2019 року заявник отримав запитувані рішення, а саме: копіїх рішень Черкаської селищної ради: від 14.07.2016 року № 7/10-221 «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради; від 12.07.2017 року № 7/19-522 Про затвердження змін до рішення селищної ради «Про внесення змін до рішення Черкаської селищної ради від 14.07.2016 року № 7/10-221 «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради від 26.04.2017 року № 7/17-444»; від 12.07.2017 року № 7/19-523 «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» (а.с. 12-68).
Вважаючи, що вказані рішення прийняти з порушенням процедури їх прийняття та такими що порушують його права, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280-97/ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно до статті 25 Закону № 280-97/ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України та статтею 24 Закону № 280-97/ВР встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп.10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України земельний податок у складі податку на майно належить до місцевих податків. Безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції місцевих рад у межах їх повноважень у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Прийняті радами рішення оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків.
При цьому, положеннями пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 13 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляється виходячи із норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосування ставок, що діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема земельного податку, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
Судом встановлено, що відповідачем 12.07.2017 року було прийнято рішення № 7/19-523 «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» (а.с. 29). Вказаним рішення встановлено ставку земельного податку з земель сільськогосподарського призначення у розмірі 0,8% від нормативної грошової оцінки, про що свідчить додаток № 1, № 2 та № 3 до рішення (а.с. 37, 40, 43).
Крім того, у зв'язку з втратою чинності рішенням № 7/19-523 від 12.07.2017 року, відповідачем 26.06.2018 року було прийнято рішення № 7/29-802 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік» (а.с. 45).
Відповідно до додатку 1 до вказаного рішення ставка земельного податку з земель сільськогосподарського призначення не змінилася та складає 0,8% від нормативної грошової оцінки (а.с. 56).
Крім того, відповідно до додатку № 2 до цього рішення селищною радою встановлено перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих п. 284.1 ст. 284 податкового кодексу України щодо сплати земельного податку (а.с. 65). Зокрема, для інвалідів першої і другої групи для ведення особистого селянського господарства відповідно до пп. 281.1.1 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України встановлено 100% пільгу.
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 10.01.2013 року позивач є інвалідом 2 групи з дитинства (а.с. 111). Відтак, він є звільненим від сплати земельного податку для ведення особистого сільського господарства і в цій частині права позивача взагалі не порушені.
Апеляційний суд зазначає, що рішення № 7/19-523 від 12.07.2017 року «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» втратило чинність, тому воно не може бути скасовано чи змінено після його виконання.
Тобто, рішення № 7/19-523 від 12.07.2017 року вичерпало себе у часі, оскільки відповідачем прийнято нове рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку, тому вимоги про визнання незаконним вказаного рішення не підлягають задоволенню.
Щодо доводу апелянта стосовно оприлюднення оскаржуваних рішень та їх погодження з Державною регуляторною службою України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 280-97/ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
В якості доказів оприлюднення спірних рішень відповідачем надано скриншот з офіційного сайту Черкаської селищної ради та оголошення в місцевих газетах «Вісті» (а.с. 78-83). Пропозиція обговорення містилася в газеті «Вісті» від 07.03.2018 року (а.с. 81) Отже, відповідач двома способами (електронним та печатним) оприлюднив проекти спірних рішень, які на сайті пізніше було замінено на рішення.
Доказів надання позивачем чи іншими членами громади певних пропозицій до селищної ради щодо встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки матеріали справи не містять. Позивач розпочав оскарження рішень лише після сплати ним земельного податку за 2018 рік в сумі 1570,07 гривень, ставка якого показалася йому завеликою відносно інших місцевих рад (а.с. 11).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону № 1160-IV встановлено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Як зазначено вище, відповідачем надано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту - рішення про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2019 рік, надруковане в газеті «Вісті» від 07.03.2018 року (а.с. 81). В оголошенні зазначено, що проект рішення розташований на офіційному веб-сайті Черкаської селищної ради.
Відповідачем також надано аналіз регуляторного впливу до проектів рішень про встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки (а.с. 84-90), експертний висновок постійної депутатської комісії Черкаської селищної ради щодо проектів рішень про встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки (а.с. 91-97).
Листом від 22.05.2018 року № 4849/0/20-18 Державна регуляторна служба України надала Черкаській селищній раді певні пропозиції щодо удосконалення проектів регуляторних актів (а.с. 114-116). Вказане спростовує міркування позивача стосовно не погодження рішення з Державною регуляторною службою України.
Врахувавши думку Державної регуляторної служби України відповідач надав рішення супровідним листом від 05.07.2018 року № 03-02/636 (а.с. 117).
Суд наголошує, що в позовній заяві заявник посилається на ст. 25 Закону № 1160-IV (а.с. 6, 5 абзац), проте з вищевказаних причин апеляційний суд їх відхиляє оскільки вказана стаття визначає особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами, тобто, виконкомами місцевих рад, до яких не відноситься відповідач.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 200/5101/19-а за позовом ОСОБА_1 до Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області про визнання незаконними, протиправними рішень - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 200/5101/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 14 серпня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
А.В. Гайдар