Справа № 183/4637/19
№ 1-кп/183/1229/19
іменем України
Ухвалено 13 серпня 2019 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42016040010000167 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бузова Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, військовослужбовця призваного на час проведення мобілізації, солдата військової частини НОМЕР_1 , не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
Відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 47 від 13 березня 2015 року, солдата ОСОБА_3 було призвано на військову службу по мобілізації.
Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) № 169 (по стройовій частині) від 18 червня 2015 року, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду водія 2 польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) № 358 (по стройовій частині) від 01 жовтня 2015 року, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду снайпера 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 .
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.
У відповідності до нової редакції статті 407 КК України, внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року - № 39, зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року. Таким чином, солдат ОСОБА_3 вчинив злочин в умовах особливого періоду.
Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 )
№ 358 (по стройовій частині) від 23 грудня 2015 року, солдату
ОСОБА_3 було надано щорічну відпустку, з якої останній повинен був повернутися 05 січня 2016 року.
Однак, 05 січня 2016 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу із щорічної відпустки до військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
26 липня 2019 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та повідомив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 05 січня 2016 року солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 26 липня 2019 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю їх підтверджує. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, за місцем служби характеризується позитивно, на обліку у лікарів не перебуває, раніше не судимий, приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни та є учасником бойових дій, разом з обставиною, яка пом'якшує покарання, дає суду підстави для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суддя ОСОБА_1