Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1003/19
Провадження № 2/273/316/19
07 серпня 2019 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованості по кредитному договору без номера від 29.07.2011 року в сумі 85863,72 грн. та понесені судові витрати по справі.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 29.07.2011 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номера, згідно якого банк надав останньому кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, а в порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує.
Станом на 18.04.2019 року заборгованість становить всього 85863,72 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 33433,32 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 18023,55 грн., заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання 29641,91 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100,00 грн. - 200,00 грн., штраф (фіксована сума)- 500,00 грн., штраф процентна складова - 4064,94 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 43080,89 грн., заборгованість за пенею в сумі 3233,88 грн. До вимоги про стягнення заборгованості за пенею просить застосувати річний строк позовної давності. Вважає, що розрахунок заборгованості позивача щодо складових заборгованостіі не повинен братися до уваги судом, оскільки він важко зрозумілий, не відповідає дійсності. Крім того, звернув увагу на те, що позивачем не вказаний період, за який просить стягнути заборгованість. Також просив зменшити розмір пені до 1000,00 грн. у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. Щодо вимоги про стягнення заборгованості по штрафам вважає, що вказана вимога не обґрунтована відповідним розрахунком. (а.с. 52-53).
12.07.2019 року представник позивача Чепіга Д . О. подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку, довідки про видачу кредитних карток, накази банку, судову практику щодо застосування позовної давності по кредитним спорам. В клопотанні додатково пояснив, що розрахунок позивача може бути спростований або конррозрахунком відповідача, або висновком судово - бухгалтерської експертизи, які останнім до суду ненадані. (а.с. 58-75,77-84,85).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 04.02.2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір без номера, згідно якого банк надав останньому кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок за платіжною карткою кредитка «Універсальна GOLD» з кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки, що підтверджується даними Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 29.07.2011 року. (а.с. 11 зворотна сторона - 13)
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - заява від 29.07.2011 року разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві. (а.с. 11 зворотна сторона - 13,15-29).
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомивсь та погодивсь з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна GOLD» (початкова базова процентна ставка на місяць становила 2,5%, зміни до тарифів кредитної картки «Універсальна GOLD» щодо базової процентної ставки на місяць розпочинаються з 01.04.2013 року, потім з 01.09.2014 року, з 01.04.2015 року тощо) та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті www:privatbank.ua
У зв'язку з відкриттям кредитної лінії відповідачу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) видавалися наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття 09.01.2013 року, термін дії жовтень 2016 року, № НОМЕР_3 , дата відкриття 28.10.2015 року, термін дії жовтень 2018 року, № НОМЕР_4 , дата відкриття 27.09.2017 року, термін дії липень 2021 року (а.с. 85).
Згідно з випискою з банківського рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 02.07.2019 року, основна карка № НОМЕР_2 кредитний ліміт 01.08.2017 року збільшено позивачем до 5000,00 грн. (а.с.77)
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18 квітня 2019 року становить всього 85863,72 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 33433,32 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 18023,55 грн., заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання 29641,91 грн., заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату боргу на сумі від 100,00 грн. - 200,00 грн., штраф (фіксована сума)- 500,00 грн., штраф процентна складова - 4064,94 грн. (а.с. 8-11)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 29.07.2011 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.07. 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www:privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна GOLD» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www:privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач,ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 липня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 33433,32 грн., та заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 18023,55 грн., а всього 51456,87 грн., суд вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що строк дії кредитного договору між сторонами продовжено до липня 2021 (термін дії карти № НОМЕР_4 , отриманої відповідачем 27.09.2017 року (а.с. 85)). Відповідачем кредитні зобов'язання виконуються неналежно, останнім порушуються строки внесення щомісячних платежів на погашення боргу, дані обставини підтверджуються випискою з банківського рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 02.07.2019 року, основна карка № НОМЕР_2 , та довідкою про видані відповідачу кредитні картки з моменту укладення кредитного договору та до часу пред'явлення позову. (а.с.77-84,85) Тому позивач скористався правом на дострокове погашення боргу за тілом кредиту. Наявність заборгованості по тілу кредиту окрім розрахунку позивача підтверджується також випискою по рахунку відповідача - первинним фінансовим документом. Задовольняючи дану вимогу суд виходить також із того, що відповідачем частково визнано позов в цій частині, тому відповідно до ст. 206 ЦПК України приймає її визнання відповідачем, оскільки воно не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафам суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визнаному відповідачем з наступних підстав.
Як було вже встановлено строк дії кредитного договору, укладеного сторонами закінчується 31.07.2021 року. Останній черговий місячний платіж ОСОБА_1 було внесено 10.05.2019 року в сумі 4000,00 грн. а передостанній - 12.02.2019 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою з банківського рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 01.01.1999 року по 02.07.2019 року, основна карка № НОМЕР_2 , та довідкою про видані відповідачу кредитні картки з моменту укладення кредитного договору та до часу пред'явлення позову. (а.с.8-11,77-84,85)
Суд вважає, що позивачем не доведено належними й допустимими, достовірними доказами правомірність нарахування неустойки (штрафу, пені) за порушення відповідачем щомісячних зобов'язань, а саме ненадані відповідні Тарифи, Умови та Правила підписані відповідачем (правова позиція Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 провадження 14-131цс19)
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що відповідач належно не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, приймаючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, яке суд приймає, оскільки воно не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість по кредитному договору від 29.07.2011 року на загальну суму 52456,87 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 33433,32 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту 18023,55 грн., заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання 3233,88 грн.
Врешті позовних вимог слід відмовити.
Суд не вбачає підстав використання права щодо зменшення розміру пені до 1000,00 грн. у зв'язку зі скрутним матеріалним становищем відповідача , відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки відповідачем не доведані вказані обставини належними та допустими доказами.
Позивач по справі поніс судові витрати, а саме по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1173,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 612, 1046- 1050, 1054 ЦК України, суд ,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору без номера від 29.07.2011 року станом на 18.04.2019 року на загальну суму 54690,75 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот дев'яносто гривень 75 копійок), в тому числі заборгованість за тілом кредиту 33433,32 грн. (тридцять три тисячі чотириста тридцять три гривень 32 копійки), заборгованість за простроченим тілом кредиту 18023,55 грн. (вісімнадцять тисяч двадцять три гривні 55 копійок), заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання 3233,88 грн. (три тисячі двісті тридцять три гривні 88 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Стягнути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 1223,58 (дві тисячі двісті двадцять три гривні 58 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.С. Бєлкіна