Рішення від 25.07.2019 по справі 216/1257/19

Справа № 216/1257/19

провадження №2-а/216/125/19

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Божка Андрія Валерійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу з вищевказаним позовом, який обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є протиправною та винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Так, причиною зупинки транспортного засобу позивача було нібито порушення нею швидкісного режиму, а точніше рух автомобіля за швидкістю 89 км/год. при дозволеній не більш 50 км/год. Це порушення було зафіксоване співробітником поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості «Trucam ТС 20/20», серійний номер № 1 ТС 000657, який було вилучено з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, таким чином вимірювання швидкості руху автомобілів, які здійснюються працівниками патрульної поліції з використанням вказаного лазерного вимірювача вчиняється без жодних законних підстав. Крім того, правоохоронці не розмістили попереджувальних знаків ведення фото- та відео фіксації порушень Правил дорожнього руху. Інспектор не роз'яснив їй її права та обов'язки під час розгляду справи та порушив інші гарантії належної юридичною процедури, що є порушенням ст. ст. 279 та 285 КУпАП. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати оскаржувану постанову.

Позивач у судове засідання не з'явилась. Від представника позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав до суду письмовий відзив, в якому зазначив про законність своїх дій при розгляді справи та складані постанови відносно ОСОБА_1 , яка допустила порушення правил дорожнього руху за що була притягнута до адміністративної відповідальності та було накладено штраф відповідно до санкції статті. Також представив диск із відеозаписом обставин подій з місця пригоди.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами ч. 3 вказаної вище статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Божком А.В. 21 лютого 2019 року щодо позивача ОСОБА_1 була винесена оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 474677 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що відповідач, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 21.02.2019 року о 14 год. 53 хв. по вул. Магістральна, 2, в с. Миколаївка Дніпровського району Дніпропетровської області, керуючи транспортним засобом Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 89 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 39 км/год., чим порушила п.12.4 ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху «Trucam ТС 20/20», серійний номер № 1 ТС 000657.

З роздруківки фотознімка здійсненого приладом TruCam LTI20/20 та відео, що містяться на дисковому носії (а.с. 34) вбачається, що на них зафіксовано автомобіль позивача та встановлено, що даний автомобіль рухався зі швидкістю 89 км/год.

Так, згідно п.12.4 Правил дорожнього руху України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Позивачем не представлено належних доказів в обґрунтування обмеження реалізації нею прав, закріплених статтею 268 КУпАП, а також не надано жодних доказів щодо дотримання нею у вказаній ситуації швидкісного режиму, а лише висловлено суб'єктивну думку щодо невідповідності вимірювача швидкості вимогам чинного законодавства.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про метрологію», результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.

Згідно з ч. 1.2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Судом встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012 (а.с. 26). На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12.

Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13725 (а.с. 27) лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС000715 відповідає вимогам. Свідоцтво чинне до 21.12.2019.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Крім того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/11925, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий цент стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 25 вересня 2018 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № С000788, є придатним до застосування.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc. також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року (а.с. 30), який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.

Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінювалися інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху, з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Інші підстави, на які посилається позивач в своєму позові, суд розцінює як бажання ухилитися від відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки вони не впливають за своєю суттю на правомірність винесення відповідачем постанови.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що підстав для визнання незаконними дії інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Божка А.В. щодо складання постанови серії БР № 474677 від 21.02.2019 року про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 255,00 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП України, а також для скасування цієї постанови, відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 74-77, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Божка Андрія Валерійовича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.246 КАС України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Божко Андрій Валерійович, юридична адреса: АДРЕСА_2

Суддя М.В. Бутенко

Попередній документ
83624606
Наступний документ
83624608
Інформація про рішення:
№ рішення: 83624607
№ справи: 216/1257/19
Дата рішення: 25.07.2019
Дата публікації: 15.08.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху