Дата документу 06.08.2019 Справа № 336/3791/18
Єдиний унікальний № 336/3791/18 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
провадження № 22-3/807/209/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
06 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Кулабухова І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019року,
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення страхового відшкодування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2019 року позов залишено без задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29 січня 2019 року по цій справі скасовано. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі залишку несплаченого кредитного ліміту у розмірі 16 780 гривень (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят гр. ) та судовий збір у розмірі 707 гр. (сімсот сім гр.)
08 липня 2019 року до Запорізького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі у зв'язку з тим, що судом не вирішено питання щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначена вимога про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, заявниця зазначає. що вона понесла ці витрати, але взагалі не зазначає їх розмір.
Натомість заявниця посилається на наявність договору про надання правничої допомоги, ордер, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, акти приймання-передавання робіт та квитанції про сплату послуг за договором.
Надані заявницею (позивач в справі ) документи не можуть бути підставою для стягнення витрат на правничу допомогу з огляду на наступне.
Договір про надання правничої допомоги містить посилання на додаток до нього щодо визначення розміру оплати.
У зазначеному додатку від 9.8.2018 року зазначено, що сторони обумовили розмір гонорару у сумі, еквівалентній 200 доларам США, а послуги замовник (позивачка) сплачує в ході надання послуги.
За актами приймання-передачі робіт від 10.8.2018 року та 6.9. 2018 р.25.10.2018 р., 8.11. 2018 р. зазначено, що замовник отримав послуги у повному обсязі.
В справі містяться дві квитанції, виготовлені самим адвокатом, які не містять ознак фінансового документу, за якими він отримав від Коритної 100 та 200 доларів США.
Такі документи не можуть бути прийняті в якості доказів та бути підставою для стягнення цих коштів з відповідача.
Так, ані адвокат, ані її сама позивач взагалі не посилається на те, яку суму вона просила стягнути з відповідача, з огляду на те, що сума гонорару була обумовлена лише у еквіваленті до долару США та не передбачала сплату гонорару доларами.
У заяві не зазначено ані те, за яким курсом підлягає на думку позивача стягненню ця сума, ані не надано розрахунок зазначеної суми
За ч.3 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається що позивачем надано до суду першої інстанції лише дві квитанції про оплату послуг адвоката, однак до них не було додано жодного розрахунку як часу надання правової допомоги, так і визначення витрат в національній валюті, та головне - взагалі немає детального опису виконаних робіт із зазначенням витраченого адвокатом часу.
Оскільки, в порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивачем не було надано у встановлений строк належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, то заявлені ним вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2019 року.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков