Дата документу 12.08.2019 Справа № 314/635/19
Провадження № 11-кп/807/1171/19
Єдиний унікальний № 314/635/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ст. 81 КК України Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 серпня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Великоцьк, Міловський район, Луганська область, громадянина України, освіта середня, не одруженого, до засудження не працював, зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)31.08.1999 року Алчевським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 139 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна. Звільнений 11.10.2000 року умовно-достроковона невідбутий строк, що складає 2 роки 7 місяців 16 днів.
2)28.08.2001 року Алчевським міським судом Луганської області за ст. 94, ст. 43 КК України до покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Звільнений 03.06.2013 року по відбуттю строку покарання,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 березня 2019 року,
в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 з зазначеною ухвалою не згоден, вказує, що у нього є бабуся 84 роки, мати пенсіонерка та інвалід, він у них єдиний син та онук, просить переглянути рішення щодо нього за застосувати положення ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, який вважав судове рішення законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений звернувся до суду з заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання посилаючись на положення ст. 81 КК України.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 березня 2019 року у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№101)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо умовно-дострокового звільнення відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання, вказав, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 не довів свого виправлення і перевиховання, тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Системний аналіз Кримінального та Кримінально-виконавчого законодавства України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», свідчить про те, що висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині. Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання. Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Оцінка ступеню виправлення повинна ґрунтуватися не лише на юридичних критеріях, але й враховувати весь комплекс педагогічних га психологічних аспектів оцінки особистості, які мають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена самоврегульована поведінка. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни. Сумлінне ставлення до праці це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином, та надання матеріальної допомоги сім'ї або виплати аліментів.
Як вбачається із матеріалів справи, засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання в Державній установі «Кам'янська виправна колонія (№ 101)» з 02.05.2018 року.
Згідно характеристики, яка міститься в матеріалах справи, довідки в.о. заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи засуджений ОСОБА_6 , з 02.05.2018 року залучається до робіт з благоустрою колонії згідно ст. 118 КВК України, а саме працевлаштований прибиральником на дільниці «Рем. мех.», тобто лише 9 місяців з 6 років призначених йому за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 22.11.2017 року з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.10.2018 року, відповідно до якої зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення згідно ч. 5 ст. 72 КК України. Крім того, за весь період відбування покарання має лише одне заохочення, вимоги режиму відбування покарання порушував, за що має сім стягнень.
До того ж суд врахував, що 01.11.2018 року відповідно до протоколу № 22, засудженому ОСОБА_6 комісією установи по розгляду матеріалів засуджених, до яких застосовується пільга згідно ст. 81 КК України - відмовлено в застосуванні пільги про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про що зазначено в характеристиці на засудженого ОСОБА_6 .
Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що передчасними є твердження ОСОБА_6 про те, що він довів своє виправлення та перевиховання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що поведінка та ставлення до праці за весь час відбування покарання ОСОБА_6 у своїй сукупності не були сумлінними, зокрема, під час відбуття покарання він має лише одне заохочення, вимоги режиму відбування покарання порушував, за що має сім стягнень, тобто останній не довів своє виправлення і перевиховання, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що районним судом не були в повному обсязі з'ясовані дані про його особистість, не враховано знаходження на його утриманні бабуся 84 роки, мати пенсіонерки та інваліда, не заслуговують уваги, оскільки не є поважними причинами для звільнення умовно-достроково, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, крім того, відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Інші доводи апелянта в апеляційному суді також не спростовують висновків районного суду про те, що засуджений ОСОБА_6 своїм ставленням до праці та поведінкою не довів своє виправлення.
При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 березня 2019 року, якою у задоволенні клопотання засудженого Державної установи «Кам'янська виправна колонія (№101)» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо умовно-дострокового звільнення відмовлено - залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді: