Справа № 446/377/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/578/19 Доповідач: ОСОБА_2
09 липня 2019 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої - судді - ОСОБА_2 ,
Суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши по кримінальному провадженні №12018140220000537 від 25.11.2018 року у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в залі судових засідань Львівського апеляційного суду, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_9
встановила:
даною ухвалою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю. продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДПтС України у Львівській області на 60 діб, який починати рахувати з дня проголошення ухвали. Строк дії ухвали становить з 20 червня 2019 року до 18 серпня 2019 року включно. Контроль за виконанням ухвали покладено на начальника Кам'янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури ОСОБА_10 .
Мотивуючи своє рішення судом першої інстанції вказано, що аналізуючи вимоги КПК України та наявні в розпорядженні суду документи, які додані сторонами кримінального провадження в підтримку заявлених ними клопотань, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту щодо наявності в обвинуваченого постійного місця проживання у АДРЕСА_1 , міцних соціальних зв'язків та наявності на його утриманні доньки цивільної дружини не знайшли свого належного підтвердження в судовому засіданні, оскільки виявилось, що обвинувачений ОСОБА_11 не знає чіткої адреси місця свого проживання, а матеріальну допомогу цивільній дружині надавали його друзі. Постійного місця праці обвинувачений не має. Разом з тим, на даний час не виключені процесуальні ризики, визначені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу на потерпілих, які на даний час судом не допитані та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відтак, суд вважав, що заявлене клопотання прокурором про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 -о. запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою є на даний час обгрунтованим, виходячи із мети забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання можливих ризиків, а саме можливість незаконно впливати на потерпілих, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитані судом; переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №4-р/2019 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на даній стадії судового розгляду є достатньо підстав вважати про необґрунтованість підозри щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , яка є необхідною в межах КПК України, для обрання такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Наголошує, що правова кваліфікація дій є невірною, докази розбою відсутні, тобто обґрунтованість підозри та обвинувачення в скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст.187 КК України викликає сумнів. Прокурор має право змінити обвинувачення, але не зробив цього. Особа, вину котрої сторона обвинувачення довести не може і вичерпала для цього всі можливості, продовжує утримуватись під вартою.
Підкреслює, що малоймовірним, є те, що на потерпілих обвинувачений може вчиняти тиск чи здійснювати інший вплив.
Звертає увагу, що вилучені автомобілі та телефони є арештованими, отже перешкоджати слідству іншим шляхом обвинувачений не може. Рівно як і вчинювати інші злочини, оскільки періодично перебуваючи в Україні протягом 6 років, він ні разу, окрім порушення ПДР, не був притягнутий ні до адміністративної, ні кримінальної відповідальності. Жодними іншими даними щодо його участі в злочинних формуваннях ОДР не володіє. Тобто заявлені прокурором та враховані судом ризики суттєво зменшились.
Стверджує, що ОСОБА_7 не є раніше судимою особою, легально прибув в Україну, має міцні соціальні зв'язки в Україні, має цивільну дружину, має на утримані її неповнолітню дочку, неофіційно на постійній основі працевлаштований продавцем на ринку «ШУВАР», позитивно характеризується Конгресом Азербайджанців України, друзями та оточуючими, має постійне місце проживання у м.Львові, за адресою проживання його цивільної дружини ОСОБА_12 , а саме: АДРЕСА_1 , котра потребує постійного догляду оскільки в неї діагностовано важку хворобу голови. Також постійного догляду та виховання потребує неповнолітня дочка ОСОБА_13 , у вихованні котрої активну участь до затримання та арешту приймав обвинувачений, та надавав посильну матеріальну допомогу членам цієї сім'ї.
Щодо посилання суду на те, що « ОСОБА_11 не знає чіткої адреси місця свого проживання», то воно є надуманим, на переконання захисника, оскільки він є неграмотною людиною, що було встановлено у підготовчому судовому засіданні. Тим не менше, стороною захисту було зазначено, що раніше ОСОБА_11 проживав по сусідству з цивільною дружиною на АДРЕСА_2 у свого далекого родича - громадянина України, працедавця ФОП ОСОБА_14 , і лише незадовго до затримання переїхав до цивільної дружини, на АДРЕСА_1 .
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечив проти вимог апелянта та просив залишити без змін ухвалу суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 у справі № 3-208/2018(2402/18) щодо ОСОБА_15 зазначено, що положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зобов'язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Згідно ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів справи, ОСОБА_7 -о. обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном у великих розмірах, (розбої), поєднаному із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.187 КК України. Тобто, кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 -о. є особливо тяжкими, згідно ст. 12 КК України.
Ухвалою судового засідання від 23 квітня 2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Строк дії ухвали закінчується 21 червня 2019 року.
На думку колегії суддів, колегія суддів районного суду, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 врахував, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України немає.
При розгляді клопотання суд обґрунтовано врахував, що наявні в розпорядженні суду документи, які додані сторонами кримінального провадження в підтримку заявлених ними клопотань, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту щодо наявності в обвинуваченого постійного місця проживання у АДРЕСА_1 , міцних соціальних зв'язків та наявності на його утриманні доньки цивільної дружини не знайшли свого належного підтвердження в судовому засіданні, оскільки виявилось, що обвинувачений ОСОБА_11 не знає чіткої адреси місця свого проживання, а матеріальну допомогу цивільній дружині надавали його друзі. Постійного місця праці обвинувачений не має. Разом з тим, на даний час не виключені процесуальні ризики, визначені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу на потерпілих, які на даний час судом не допитані та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім цього, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_7 являється батьком ОСОБА_13 , а батько останньої позбавлений батьківських прав.
Відтак, доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, колегією суддів суду першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Буського районного суду Львівської області від 20 червня 2019 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_16 ОСОБА_4