22-ц/804/2056/19
221/7823/18
Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
08 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Мальцевої Є.Є.
суддів - Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,
секретар - Тулянкіна М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розділ спадкового майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 03 червня 2019 року,
15.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 04.07.2006 року, зареєстрованого Волноваським бюро технічної інвентаризації 21.08.2007 року, та три земельних ділянки загальною площею 5,620 га, кадастрові номери № НОМЕР_1 : НОМЕР_2 , які розташовані на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали померлому на підставі Державного ату на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 10.01.2008 року. Позивач, її малолітня донька ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом. Інших спадкоємців за законом не має. У встановлений законом строк обидві сторони звернулися до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак оформити своє спадкове право позивач не має можливості, оскільки постановою приватного нотаріуса від 15.08.2018 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку із тим, що нею не надано оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно. За життя оригінали документів спадкодавцем були втрачені, залишилися тільки копії, тому позивач звернулася до суду.
Позивач вважає, що житловий будинок був придбаний нею та спадкодавцем за час шлюбу, являється сумісною власністю, тому її доля у спільній сумісній власності складає 1/2 частину будинку, а 1/2 належала спадкодавцю, і відповідно є спадковим майном.
Таким чином, частка відповідача у спадковому майні складається з 1/6 частини житлового будинку та 1/3 частини земельної ділянки. Враховуючи її право власності на 1/2 частину будинку, разом із частиною у спадщині вона має право на 4/6 частини будинку, а на 1/6 частину їх з спадкодавцем неповнолітня донька.
Позивач разом з донькою проживає в цьому будинку, тому просила суд поділити спадкове майно таким чином: визнати за нею право власності на 5/6 частин житлового будинку зі всіма надвірними будівлями та спорудами та право власності на земельні ділянки, визнати за малолітньою ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину житлового будинку та право власності на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 4,730 га кадастровий номер № НОМЕР_1 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , розташованої на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
За відповідачем просила залишити на праві власності частину земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 площею 2,76 га, розташованої на території Сонячної (Краснівської) ради Волноваського району Донецької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Просила припинити право відповідача на 1/6 частину в спадковому майні: у житловому будинку за всіма надвірними будівлями та спорудами.
Також просила стягнути з відповідача витрати, які були понесені нею на поховання спадкодавця, у розмірі 11 533 грн.
Відповідач ОСОБА_3 надала суду зустрічну позовну заяву про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказала, що є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належав батьку на праві особистої приватної власності, земельні ділянки загальною площею 5,620 га розташовані на території Сонячної ( Краснівської ) сільської ради Волноваського району Донецької області, ділянка № НОМЕР_4 площею 4,730 га , кадастровий номер № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , земельна ділянка № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька є вона, сестра по батькові ОСОБА_2 , його дружина - позивач за первісним позовом. Вони подали до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини. 04.08.2017 року нотаріус відкрила спадкову справу № 138/2017 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . 23.01.2019 року від приватного нотаріуса Кузуб Ю.В. їй стало відомо, що Волноваський районний суд розглядає справу стосовно спадщини, у зв'язку з чим звернулася до суду з зустрічним позовом. Вважає, що вимоги позивача незаконні і порушують її права спадкування.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Тому, частка кожного із трьох спадкоємців за законом становить 1/3 частину від складу спадкового майна.
Вважає, що її частка від складу спадкового майна складає 1/3, а не 1/6 частка, як зазначає позивач, оскільки будинок належав спадкодавцю на праві особистої власності, і факт придбання майна під час шлюбу автоматично не відносить це майно до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу жилого будинку від 04.07.2006 року її батько придбав за свої особисті гроші у особисту власність жилий будинок. Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 СК України майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, є особистою приватною власністю чоловіка. Тому вимоги позивача про визнання за нею права власності на 5/6 частин вищевказаного будинку в порядку спадкування за законом позбавляє її та її сестри ОСОБА_6 законних часток у спадщині. У зв'язку з чим просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, а саме: на 1/3 частину житлового будинку, на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 4,730 га га кадастровий номер № НОМЕР_1 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , які розташовані на території Сонячної ( Краснівської ) сільської ради Волноваського району Донецької області.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 03 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл спадкового майна задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомості в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 4/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 45,0 кв.м.; а за малолітньою ОСОБА_2 визнано право власності на об'єкт нерухомості в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 45,0 кв.м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 4,730 га кадастровий номер № НОМЕР_1 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , розташованої на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
Визнано за малолітньою ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 4,730 га кадастровий номер № НОМЕР_1 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , розташованої на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на поховання спадкодавця, у розмірі 2874 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 у її інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на об'єкт нерухомості в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 45,0 кв.м.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 4,730 га кадастровий номер № НОМЕР_1 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , на 1/3 частину земельної ділянки № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , які розташовані на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 192,10 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги її зустрічного позову про визнання за нею права власності на 1/3 частину спірного будинку, а в позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 4/6 частин будинку та за ОСОБА_2 1/6 частини будинку - відмовити. В решті рішення просила залишити без змін.
В обґрунтування скарги вказувала, що рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК, оскільки є необґрунтованим. Порушені вимоги оцінки доказів. Судом неповно встановлені обставини по справі. Неправильно застосована норма матеріального права - стаття 60 СК України. Позивач не довела, що спірний будинок є сумісним майном подружжя. Між тим, з договору купівлі-продажу будинку однозначно вбачається, що будинок був придбаний спадкодавцем за кошти, які належали йому особисто. Договір купівлі-продажу позивачем не оспорений. Позивач до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про спадщину у майні, що є спільною сумісною власністю, не зверталася. Суд безпідставно прийшов до висновку, що позивач має право на 1/2 частину спірного будинку, порушив норми матеріального права - статті 1267 ЦК України. Суд не надав мотивації такому рішенню, не зазначив, на яких доказах побудований такий висновок. При цьому позивач не ставила в позові питання про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши будинок спільною сумісною власністю подружжя, не спростував обставини щодо доведеності відповідачем права особистої власності батька на спірний будинок.
Суд стягнув судові витрати з відповідача на користь позивача, хоча про це не було заявлено в позові.
Позивач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що відповідачем не наведено законних підстав для скасування судового рішення, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи рекомендованими поштовими відправленнями, про що свідчить повідомлення про вручення судових викликів, крім того, ОСОБА_1 повідомлена про розгляд справи через представника телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм апеляційного суду за №201.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_3 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2005 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька ОСОБА_2 (а.с.11).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 42,30 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 04.07.2006 року, зареєстрованого Волноваським бюро технічної інвентаризації 21.08.2007 року на праві приватної власності.(а.с.13-14).
Три земельні ділянки загальною площею 5,620 га, ділянка № НОМЕР_4 площею 4,730 га кадастровий номер № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 0,050 га, кадастровий № НОМЕР_6 , земельна ділянка № НОМЕР_7 площею 0,840 га, кадастровий № НОМЕР_8 , які розташовані на території Краснівської сільської ради Волноваського району Донецької області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали померлому ОСОБА_4 на підставі Державного ату на право власності на земельну ділянку від 10.01.2008 року.(а.с.15).
Постановою приватного нотаріуса від 15.08.2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_1 , діючої від свого імені та як законний представник від імені малолітньої доньки ОСОБА_6 , відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.(а.с.9).
Суд першої інстанції дослідив спадкову справу № 138/2017, заведену 04.08.2017 року за № 386 на підставі заяви ОСОБА_1 у її власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки, і заяви ОСОБА_3 , які є спадкоємцями на спадщину по закону.
Судом встановлено, і не заперечувалося сторонами, що отримати дублікати правовстановлюючих документів на теперішній час неможливо, оскільки їх отримати може власник майна, тому суд прийшов до висновку про можливість визнати за сторонами право власності в порядку спадкування на нерухоме майно, визначивши їх частки в майні.
Висновки суду щодо визнання права власності за сторонами не оскаржуються.
Разом з тим відповідач не погодилася із висновками суду про обсяг спадкового майна, а саме, про визначення часток в будинку, що підлягають спадкуванню, та відповідно, визначенню судом долі кожного з спадкоємців в будинку в порядку спадкування.
Як вбачається зі справи, шлюб 14.06.2005 року позивач зареєструвала з ОСОБА_4 14.06.2005 року, а спірний будинок АДРЕСА_1 був придбаний на ім'я ОСОБА_4 04.07.2006 року за угодою купівлі-продажу.
Керуючись статтями 60, 70 СК України, суд зробив висновок, що спірний житловий будинок придбаний позивачем та спадкодавцем за час шлюбу, тому доля позивача у спільній сумісній власності складає 1/2 частину будинку, а інша половина будинку належить спадкодавцю - і відповідно є спадковим майном.
З таким висновком неможливо не погодитися.
В суді першої інстанції судом було перевірено доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що спірний будинок належав її батьку на праві особистої приватної власності, оскільки був придбаний за власні кошти, тому будинок в цілому складає спадкове майно, і ділиться між спадкоємцями порівну. Такі ж доводи відповідач привела у апеляційній скарзі.
У підтвердження таких обставин ОСОБА_7 посилалася на те, що у грудні 2005 року її матір ОСОБА_8 зобов'язана була виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/2 частину будинку, який вони ділили в судовому порядку, в розмірі 4336,5 грн. (а.с.67)
Документальних підтверджень отримання такої виплати ОСОБА_4 суду не надано.
Крім того, як вбачається з договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , ціна договору була визначена сторонами в сумі 12418 грн.
Таким чином, сума 4336,5 грн, яку можливо отримав ОСОБА_4 у грудні 2005 року, дорівнює близько 1/3 вартості спірного будинку. Жодних підтверджень наявності решти особистих коштів у батька для придбання будинку у приватну особисту власність відповідач суду не надала.
Суд правильно врахував, що ОСОБА_3 не було доведено жодними належними і допустимими доказами факту придбання її батьком за особисті кошти вказаного майна, а саме житлового будинку під час перебування у шлюбі, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, і тому прийшов до обґрунтованого висновку, що спадкове майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому спадковим майном може бути тільки 1/2 частина будинку, яку суд у відповідності до положень ч.1 статті 1267 ЦК України розділив по 1/3 частині кожному з спадкоємців.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що вона не має обов'язку доводити факт придбання батьком спірного нерухомого майна за особисті кошти, щоб претендувати на це майно, як особисту власність спадкодавця, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц., №654/5243/14-ц.
ОСОБА_4 за життя не ставив питання про визнання будинку його особистою приватною власністю, і відповідач це не спростувала в суді. Позиція відповідача про те, що спірний будинок є власністю тільки її батька, і бути успадкований спадкоємцями в рівних частка, базується тільки на її власному переконанні. Відсутність судового рішення про визнання спірного будинку особистою приватною власністю ОСОБА_4 підтверджує, що у суду першої інстанції відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно спадкодавцю, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі - відсутні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки вони суперечать вищенаведеним нормам закону, якими суд керувався при розгляді справи. Також з рішення вбачається, що судом вірно та повно встановлені обставини, що мають значення для вирішення спору. Між тим, відповідач ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не навела достатніх та переконливих причин, з яких можливо було б встановити, що спірний будинок був особистою приватною власністю її батька, придбаною за особисті кошти, і має бути в цілому визнаний спадковим майном.
Неможливо погодитися із доводами апеляційної скарги про неправильне вирішення судом питання про розподіл судових витрат без письмового зазначення позивачем таких вимог, що на думку відповідача є перевищенням меж позовних вимог судом.
Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складається з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати (статті 264 ЦПК України).
У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому неможливо вважати порушенням норм процесуального законодавства розподіл судових витрат судом, незважаючи на відсутність письмової заяви сторони.
В частині вирішення судом спору щодо визнання власності за спадкоємцями на земельні ділянки, стягнення витрат на поховання спадкоємця рішення суду не оскаржується, тому не переглядається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування оскарженого рішення, і висновків суду не спростовують, в їх задоволенні належить відмовити на підставі статті 375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 03 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 13 серпня 2019 року.
Судді : Є.Є. Мальцева
С.А. Зайцева
Л.М. Кочегарова