06.08.2019 Справа № 363/1659/18
06 серпня 2019 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації та орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування,-
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації та орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування, в якому просила:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 704000 грн.; - визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином: виділити ОСОБА_1 та неповнолітній дитині ОСОБА_2 у користування кімнати, що знаходяться на мансардному поверсі: площею 13,3 кв.м. (приміщення №6, коридор), 4,9 кв.м. (приміщення № 7, вбиральня), 27,2 кв.м. (приміщення № 8, жила кімната) та 13,5 кв.м. (приміщення № 9, жила кімната) та 4,6 кв.м. (приміщення № 10, комора); виділити у користування ОСОБА_3 кімнати на п'ятому поверсі: площею 3,2 кв.м. (приміщення № 2, вбиральня), 15,0 кв.м. (приміщення № 3, жила кімната), 14,0 кв.м. (приміщення № 5, жила кімната), залишити у спільному користуванні кухню площею 9,1 кв.м. (приміщення №4) та коридор на п'ятому поверсі площею 14,1 кв.м. (приміщення № 1) та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. За час перебування у шлюбі сторони, як подружжя придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 534 141, 55 грн. на підставі договору купівлі - продажу від 21.07.2014 року, засвідченого приватним нотаріусом Кравцовою О.В., реєстровий номер 2252.Спірна квартира оформлена на відповідача. Згідно звіту про незалежну оцінку житлової чотирьохкімнатної квартири загальною площею 119, 9 кв.м., ринкова вартість спірної квартири станом на 11.12.2017 року склала 704 000 грн. Починаючи з жовтня 2015 року, позивач та спільний син сторін - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають окремо від відповідача у житлі, що належить матері позивача на праві власності. Позивач зазначає, що вона з дитиною не мають можливості користуватися квартирою, яку вона придбала спільно з відповідачем під час шлюбу через перешкоджання з боку відповідача у користуванні цією квартирою. Позивач вказує, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням укласти договір про розподіл часток у спільному майні подружжя з метою отримання документів на її частку квартири та надати можливість користуватися належною їй власністю. Однак, відповідач відмовляється у добровільному порядку визнати її право власності на частку майна подружжя, а тому позивач змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 01.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.02.2019 року призначено справу до судового розгляду.
06 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення без розгляду її уточнених позовних вимог до ОСОБА_3 про вселення.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення залишено без розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явилися, позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без її участі, в якій уточнені позовні вимоги про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування повністю підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, 29.03.2019 року представник відповідача ОСОБА_5 надав телефонограму, в якій просив здійснювати розгляд справи без їх участі.
Представники третіх осіб служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації та органу опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 07 вересня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_2 , в свідоцтві про народження дитини серія НОМЕР_2 сторони записані її батьками.
Під час перебування у шлюбі сторони придбали майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: 21 липня 2014 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 534 141, 55 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 21.07.2014 року, засвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Кравцовою О.В., реєстровий номер 2252.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.07.2014 року вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 21.07.2014 року.
За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з ч. 1ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
З технічного паспорту виготовленого 01.10.2013 року суб'єктом господарювання ТОВ «БК «Сімплекс - Сіті» видно, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , складається з 4 кімнат житловою площею 69,7 кв.м., у тому числі 1-а кімната - 15,0 кв.м.; 2-га кімната - 14,0 кв.м.; 3-а кімната - 27,2 кв.м., 4-а кімната - 13,5 кв.м. Загальна площа квартири становить 119, 9 кв.м., до якої також входить: кухня - 9,1 кв.м., вбиральні - 32, кв.м., 4,9 кв.м., коридори - 14,1 кв.м., 13,3 кв.м., комора - 4,6 кв.м., лоджія - 1,0 кв.м.
З довідки Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 03.05.2018 року № 548 вбачається, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується актами обстеження матеріально - побутових умов від 26.07.2017 року та 16.10.2018 року депутата Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_6 , актами обстеження умов проживання та виховання в сім'ї від 29.08.2016 року та 21.07.2017 року.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, то така є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачем та відповідачем право власності по 1/2 частині кожному квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому уточнені позовні вимоги про поділ майна подружжя підлягають задоволенню.
Стосовно уточнених позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , судом зазначається наступне.
Відповідно до ст.47 Конституції України, ч.3 ст.9 Житлового кодексу України кожен громадянин має право на житло та ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 155 Житлового кодексу УРСР жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" зазначено, що у випадку неможливості виділити сторонам у натурі ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, може бути встановлений порядок користування приміщеннями квартири.
Спірна квартира не може бути поділена між співвласниками у натурі, однак для усунення спорів та конфліктів між співвласниками можна встановити порядок користування спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.
Виходячи з наведеного, враховуючи ту обставину, що питання про встановлення порядку користування жилим приміщенням мирним шляхом сторонами не вирішено, між сторонами існують спірні відносини, суд дійшов висновку про те, що оскільки виділ квартири кожному власнику в натурі неможливий, а встановлення порядку користування квартирою не порушує права власності кожного з власників так як вищезазначені кімнати не виділяються позивачу у власність і даним рішенням не проводиться поділ спірної квартири між співвласниками у натурі, та є єдиним вирішенням виниклої між сторонами спірної ситуації, встановлення порядку, при якому позивачу та дитині сторін ОСОБА_2 буде виділено у користування кімнати, що знаходяться на мансардному поверсі: площею 13,3 кв.м. (приміщення №6, коридор), 4,9 кв.м. (приміщення № 7, вбиральня), 27,2 кв.м. (приміщення № 8, жила кімната) та 13,5 кв.м. (приміщення № 9, жила кімната) та 4,6 кв.м. (приміщення № 10, комора), що не буде порушувати та обмежувати прав відповідача і встановлений порядок користування не погіршить умови проживання в спірній квартирі, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд -
Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_3 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації та орган опіки та піклування Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про поділ майна подружжя та встановлення порядку користування - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ), вартістю 704000 (сімсот чотири тисячі) гривень.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 сорок).
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (сорок).
Встановити порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ( сорок ), наступним чином:
Виділити ОСОБА_1 та неповнолітній дитині ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у користування кімнати, що знаходяться на мансардному поверсі: площею 13,3 кв.м. (приміщення № 6, коридор), 4,9 кв.м. (приміщення № 7, вбиральня), 27,2 кв.м. (приміщення № 8, жила кімната) та 13,5 кв.м. (приміщення № 9, жила кімната) та 4,6 кв.м. (приміщення № 10, комора).
Виділити у користування ОСОБА_3 кімнати на п'ятому поверсі: площею 3,2 кв.м. (приміщення № 2, вбиральня), 15,0 кв.м. (приміщення № 3, жила кімната), 14,0 кв.м. (приміщення № 5, жила кімната).
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кухню площею 9,1 кв.м. (приміщення №4) та коридор на п'ятому поверсі площею 14,1 кв.м. (приміщення № 1).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7681 (сім тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий М.Б. Баличева