Справа № 346/2259/19
Провадження № 2/346/1428/19
07 серпня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: судді: П'ятковського В. І.,
за участю секретаря: Іванишин Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,-
Позивач, звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 08 липня 2013 року державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 931 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку крім нього зареєстрована також його колишня дружина, ОСОБА_3 , яка тривалий час в будинку не проживає.
Зазначає, що 03 березня 2008 року шлюб між ними розірвано та 08 листопада 2008 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Вказує, що, відповідачка в грудні 2017 року на тривалий час залишила його та двох неповнолітніх дітей і проживала окремо, а з квітня 2018 року зібрала речі і переїхала проживати до іншого чоловіка. З того часу не бере участі в оплаті комунальних послуг та інших витратах на утримання будинку, будь-які її особисті речі в даному житлі відсутні, місце її перебування не відоме, жодних засобів зв'язку з нею немає.
Реєстрація відповідачки у вказаному будинку позбавляє його, як власника, права в повній мірі володіти своїм майном.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачка тривалий час не проживає за місцем реєстрації у вищевказаному будинку, не цікавиться цим житлом, не допомагає в його утриманні і вказане житло не є для неї таким, що необхідне для проживання, то просить визнати відповідачку такою, що втратила право на користування ним.
В судове засідання позивач та його представник не з"явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала, проти задоволення позову не заперечила..
Врахувавши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину законом, посвідченого 08 липня 2013 року державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 931 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 (а.с.10). Право власності зареєстроване за позивачем, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9).
Позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано, про що 08 листопада 2008 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Згідно довідки управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради № 1910 від 14 травня 2019 року в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані : ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.8).
Як видно із досліджених письмових доказів, відповідачка більше року по місцю реєстрації не проживає, участі в оплаті комунальних послуг та утриманні будинку не бере, про збереження майна не дбає, будь-яких перешкод у проживанні та користуванні житлом їй ніхто не чинив.
В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ст. 15 ЦК України кожній особі гарантується право на судовий захист.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до вимог ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 405 ч.2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності по місцю реєстрації, без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи вказані обставини та законодавче регулювання виниклих правовідносин, суд вважає, що оскільки реєстрація відповідачки у житловому будинку порушує право позивача, як власника житла на розпорядження своїм майном у повному обсязі, а будинок в якому відповідачка продовжує бути зареєстрованою покинутий нею добровільно і з того часу пройшло більше одного року, то суд вважає за можливе позов задовольнити.
На підставі наведеного та ст.ст. 15, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 264, 265, 268, 280-285 354, 355 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житлом в будинку по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 серпня 2019 року.
Суддя П'ятковський В. І.