Справа № 296/6841/19
1-кс/296/3625/19
Іменем України
19 липня 2019 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Житомирської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
17.07.2019 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира звернувся старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.08.2017 близько 18 години 05 хвилин ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 , неповнолітнім ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (особа, яка померла), з метою грубого порушення громадського порядку, діючи у рамках єдиного злочинного умислу, на автомобілі марки “Шевроле”, н.з НОМЕР_1 , прибули до території ТОВ “Райшляхбуд”, що за адресою: Житомирська область, смт.Пулини, вул. Незалежності, 79 Б, де біля воріт вищевказаної території залишили зазначений автомобіль та зайшли на територію ТОВ “Райшляхбуд”, взявши з автомобіля предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ОСОБА_6 - балончик зі сльозоточивим газом, ОСОБА_7 - дерев'яну биту, ОСОБА_8 - пістолет, а ОСОБА_4 - металеву трубу, де грубо порушуючи громадський порядок, всупереч загальноприйнятим в суспільстві правилам поведінки та нормам моралі, підійшли до потерпілого ОСОБА_9 , який знаходився на території ТОВ “Райшляхбуд”, неподалік від свого автомобіля “Рено Кенго”, н.з. НОМЕР_2 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел на грубе порушення громадського порядк, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наблизились до потерпілого ОСОБА_9 та розпочали з ним розмову, з метою відвернення уваги останнього. В цей час ОСОБА_4 , перебуваючи позаду потерпілого ОСОБА_9 , наніс йому удар металевою трубою по голові, а ОСОБА_6 , який наблизився до ОСОБА_9 з правої сторони, пирхнув із газового балончика сльозоточивим газом в його обличчя.
У подальшому ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 кулаками рук, металевою трубою та дерев'яною битою, а також ногами у взутті, стали наносити ОСОБА_9 удари по голові та різним частинам тіла, а ОСОБА_8 , тримаючи у руках пістолет, приставив його потерпілому до правої скроні. ОСОБА_9 , перебуваючи біля автомобіля, з метою збереження свого життя та здоров'я, проник до його салону, а ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжували наносити йому тілесні ушкодження.
Завівши двигун автомобіля, ОСОБА_9 залишив територію ТОВ “Райшляхбуд” та під'їхав до КУ ЦРЛ “Пулинської районної ради”.
Не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вибігли з вищевказаної території та, сівши до салону автомобіля марки “Шевроле” н.з НОМЕР_1 , під'їхали за потерпілим до КУ ЦРЛ “Пулинської районної ради”, що за адресою: вул. Незалежності, 44, смт. Пулини, Житомирської області.
Помітивши ОСОБА_9 біля приміщення лікувального закладу, ОСОБА_4 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вийшов з автомобіля марки “Шевроле” н.з НОМЕР_1 та застосував предмет, зовні схожий на пістолет, здійснивши з нього два постріли в напрямку потерпілого, один з яких влучив в ліву підключичну ділянку останнього.
У результаті злочинних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової травми, забійної рани волосяної частини голови, перелому нижньої щелепи зліва та струсу головного мозку, які утворилась від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею та тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, що має ребро, і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я; точкову поверхневу рану лівої підключичної ділянки, яка утворилась від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від дії снаряду, що випущений при пострілі найбільш вірогідно пневмострільної зброї і є легким тілесним ушкодженням; множинні масивні синці та садна на тулубі, обох верхніх кінцівках, правій сідниці та лівій нижній кінцівці, які утворилися від дії тупих твердих предметів, тупих твердих предметів з видовженою циліндричною поверхнею і є легким тілесним ушкодженням з короткочасним розладом здоров'я.
05.12.2017 ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та 04.01.2018 ОСОБА_4 оголошено в розшук.
16.07.2019 ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 191 КПК України та 17.07.2019 йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та вказав, що ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, поєднаного з насильством та вчиненого за попередньою змовою групою осіб, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебував у розшуку, не має стійких соціальних зв"язків та засобів до існування, оскільки офіційно не працевлаштований, може впливати на свідків та інших осіб, знищити, переховати докази, що наразі не встановлені досудовим слідством, тощо. Тобто, на думку слідчого, існують ризики, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому обрати інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, стосовно підозрюваного неможливо.
Підозрюваний і захисник заперечували проти задоволення клопотання, зокрема захисник просив обрати запобіжний захід, не пов"язаний із позбавленням волі. Зазначив, що жодним доказом не доведено існування ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, а прокурор - під час розгляду клопотання; підозра, оголошена ОСОБА_4 , є необгрунтованою; до того ж зазначив, що підозрюваний не переховувався від слідства та суду, жодних повідомлень чи повісток протягом 2018-2019 років йому, його рідним чи близьким не вручалося, що можуть підтвердити свідки.
Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, йдеться про «розумну підозру» у вчиненні кримінального злочину, де передбачено як необхідну передумову «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у інкримінованих діях органом досудового розслідування зібрано певні докази, які вказують на можливу причетність останнього до його вчинення. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими, в ході розгляду даного клопотання, доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає.
Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на момент розгляду клопотання немає, а доводи, викладені слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні, не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.
Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Не знайшли свого повного підтвердження доводи слідчого, викладені в клопотанні щодо ризиків за ст. 177 КПК України.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).
Разом з тим, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
В зв'язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 22 години по 07 годину наступного дня, буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 208, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов'язки:
1) заборонити залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 години по 07 годину наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;
3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Контроль за виконанням ухвали покласти на особу, що здійснює розслідування у даному провадженні.
Визначити строк дії обов'язків у межах строку досудового розслідування з моменту оголошення ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1