Провадження № 274/2469/19
ВИРОК Провадження № 1-кп/0274/467/19
13.08.2019 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання . . . . . . ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 274/2469/19 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Азов Ростовської області РФ, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця до засудження АДРЕСА_2 , нині відбуває покарання в ДУ "Бердичівський виправний центр (№ 108)", раніше судимого: 1) 20.12.91 Шахтарським міським судом Донецької області за ст.ст. 141 ч. 2, 46-1 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2) 29.09.92 Шахтарським міським судом Донецької області за ст.ст. 141 ч. 2, 43 КК України 1960 року на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 3) 05.09.95 Шахтарським міським судом Донецької області за ст.ст. 101 ч. 1, 206 ч. 3, 42, 43 КК України 1960 року на 9 років 8 місяців 15 днів позбавлення волі; 4) 02.06.04 Апеляційним судом Донецької області за ст.ст. 121 ч. 2, 187 ч. 4, 70, 71 КК України на 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 5) 18.01.06 Торезьким міським судом Донецької області за ст.ст. 187 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 6) 25.07.12 Кіровським міським судом Донецької області за ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1, 71 ч. 1 КК України на 9 років позбавлення волі, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15.01.18 невідбуту частину покарання замінено на 2 роки 10 місяців 15 днів обмеження волі,
за ч. 1 ст. 122 КК України,
за участі прокурора . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4
обвинуваченого . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 з 16 листопада 2018 року відбуває покарання у виді обмеження волі в Державній установі "Бердичівський виправний центр (№ 108)" Міністерства юстиції України.
12 лютого 2019 року близько 07-ї години засуджений ОСОБА_5 знаходився в приміщенні варочного цеху ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)», розташованого за адресою: м. Бердичів, вул. Низгірецька, 2. В цей час до приміщення зайшов засуджений ОСОБА_3 , який розпочав сварку, виказуючи своє невдоволення якістю їжі. В ході сварки у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Після цього, в цей же час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та вилив останньому на задню поверхню шиї гарячу кашу з миски, яку тримав в правій руці, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді опіку на задній поверхні шиї. Не припиняючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 наніс не менше одного удару кулаком руки у тулуб останньому.
В результаті своїх злочинний дій ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: опіку на задній поверхні шиї, який є легким тілесним ушкодженням; а також перелому переднього відрізку VII ребра зліва, який є середнього ступеню тяжкості тілесним ушкодженням, як таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 122 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що він відбуває покарання в Бердичівському виправному центрі. Має зразкову поведінку, не має конфліктів з адміністрацією установи. Під час відбування покарання повірив в Бога, щовечора завдяки можливості користуватися мобільним телефон бере участь у молитві. Після стількох років відбування покарання поводить себе вже спокійно. Однак у випадку з засудженим ОСОБА_6 не стримався. Так, він і до цього випадку скаржився адміністрації на потерпілого, який відбував покарання за вбивство матері та який готував їм їжу як свиням, руки перед готівлею не мив, їжу не доварював, часто готував мало, що всім не вистачало тощо. Того ранку він у їдальні отримав від ОСОБА_6 кукурудзяну кашу, яка була зовсім недовареною. Не стримавшись, він вилив свою миску на ОСОБА_6 . Хотів на голову, а вийшло десь на шию. Також він вдарив ОСОБА_6 один раз кулаком, здається, лівої руки. Раніше він займався боксом, тому якщо б бив більше, міг би бути в суді за іншою статтею. Після удару він залишив приміщення. В подальшому допомагав потерпілому, передавав продукти харчування тощо. Потерпілий сказав, що ніби заяву не писав, але через два місяці працівники поліції йому пред'явили підозру. Ламати потерпілому ребра не хотів. У скоєному кається, розуміє, що зробив погано, обіцяє більше нікого не бити, навіть якщо його самого будуть бити. Дуже просить не позбавляти волі, оскільки він в цих місцях вже не витримає, не зможе знову вжитися серед наркоманів, злочинців. Після події він дійсно вчинив спробу самогубства, так як боїться повернутися до місць позбавлення волі.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість повністю підтверджується сукупністю й інших зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів:
*даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.02.19, з якого видно, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_5 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , який близько 07 години 12.02.19, перебуваючи в їдальні БВЦ-108, спричинив йому тілесні ушкодження шляхом нанесення ударів руками по тулубу (т. 1, а.п. 11);
*даними протоколу огляду місця події від 12.02.19, під час якого оглянуто камеру ДІЗО Бердичівського виправного центру (№ 108), зафіксовано наявність на ліжку порізаних чорних підштаників, на яких було скоєно спробу самогубства ОСОБА_3 (т. 1, а.п. 18):
*даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.02.19 з фототаблицею до нього, під час якого потерпілий ОСОБА_5 розповів та показав на місцевості коли, де та як обвинувачений спричиняв йому тілесні ушкодження (т. 1, а.п. 29-34). Дані протоколу про місце, час скоєння злочину відповідають показанням обвинуваченого (про спосіб - частково) та іншим матеріалам провадження і підтверджують обставини обвинувачення, визнаного судом доведеним;
*даними висновку судово-медичної експертизи № 207 від 10.04.19, відповідно до якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому переднього відрізку VII ребра; опіку на задній поверхні шиї. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді переднього відрізку VII ребра зліва відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як таке, що визвало тривалий розлад здоров'я. Опік шиї відноситься до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді перелому ребра могло бути спричинене від дії тупого твердого предмету, а опік шиї від дії гарячої рідини (каші), що і можливо за обставин та в термін, вказаний в ухвалі. Дані тілесні ушкодження могли утворитися при показах викладених потерпілим ОСОБА_5 під час проведення слідчого експерименту. Відповідно до проведеного освідування ОСОБА_5 будь-яких ушкоджень на обличчі останнього не виявлено (т. 1, а.п. 37). Таким чином, даними висновку підтверджується час та спосіб вчинення злочину, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , визнаного судом доведеним.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Органом обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому в вигляді перелому ребра та опіку шиї. Спричинення потерпілому ОСОБА_5 інших тілесних ушкоджень, в тому числі на обличчі, не інкримінується, таке спричинення жодним об'єктивним джерелом доказування не підтверджено. Також жодним об'єктивним джерелом доказування не підтверджено кількість ударів з боку обвинуваченого по тулубу потерпілого, відповідно до висновку судової медичної експертизи, виникнення тілесного ушкодження у виді перелому могло бути від одноразової дії тупого твердого предмету, яким міг бути кулак обвинуваченого. Тому суд виключає з обвинувачення посилання органу обвинувачення на нанесення удару обвинуваченим в обличчя потерпілого та при формулюванні обвинувачення в частині нанесення ударів в тулуб судом зазначається, що таких ударів було не менше одного.
На підставі викладеного, оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає: рецидив злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Відповідно до ст. 12 ч.ч. 2-3 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Обвинувачений раніше неодноразово судимий, відбуває покарання у виді обмеження волі, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, як особа, яка порушень вимог режиму відбування покарання не допускає, заохочень, стягнень у виправному центрі не має, всього ж має 12 заохочень, всі попередньо накладені стягнення погашені, не працевлаштований, перебуває на профілактичному обліку як схильний до самогубства.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги ступінь суспільної небезпеки та обставини скоєного злочину, особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим, та санкцію статті, приймаючи до уваги запропоновану учасниками міру покарання, суд призначає покарання у виді, передбаченому санкцією статті, пов'язаному з ізоляцією від суспільства, а саме у виді обмеження волі. При цьому суд враховує, що потерпілий не наполягає на суворому покаранні, що обвинувачений вину визнав, розкаявся, і тому вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі ніяким чином не сприятиме досягненню мети покарання, визначеній у ст. 50 КК України, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Остаточне покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України суд призначає за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Кіровського міського суду Донецької області від 25 липня 2012 року.
Цивільний позов у провадженні не подано. Дані про процесуальні витрати матеріали провадження не містять.
Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, враховуючи відбуття ним на цей час покарання, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 суд призначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Кіровського міського суду Донецької області від 25 липня 2012 року, та призначає ОСОБА_3 до відбуття 01 (один) рік 10 (десять) місяців обмеження волі.
Початок строку відбування призначеного покарання ОСОБА_3 обчислювати з 13 серпня 2019 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1