Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/1110/19
Провадження № 4-с/280/2/19
08 серпня 2019 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді - Янчук В.В.
при секретарі - Кумечко С.М.,
за участі сторін:
скаржника - ОСОБА_1 ,
представника скаржника - Ляхова О.В.
особи, дії якої оскаржуються - Желєзної Т.С.,
стягувача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростишів скаргу ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , суб'єкт оскарження державний виконавець Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Желєзна Тетяна Сергіївна на дії державного виконавця,
В липні 2019 р. скаржник ОСОБА_1 звернувсь до суду із скаргою на дії державного виконавця Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області Желєзної Т.С. та просив : визнати дії державного виконавця Коростишівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо перерахунку аліментів в твердій грошовій сумі відповідно до мінімального розміру аліментів дітей у зв'язку зі зміною законодавства неправомірними; зобов'язати державного виконавця стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей відповідно до виконавчого листа № 280/2171/14-ц від 20.03.2015 в твердій грошовій сумі 600,00 грн. щомісячно; зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментах та повернути скаржнику надмірно стягнуту суму аліментів, а також стягнути з державного виконавця понесені витрати на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування скарги ОСОБА_1 вказав, що рішенням Коростишівського районнного суду Житомирської області від 13.03.2015 за № 280/2171/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей, сина ОСОБА_3 , 2005 р.н. та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 600,00 грн, щомісячно, тобто на кожну дитину по 300 грн, починаючи з 18.12.2014 р. і до їх повноліття. 10.12.2015 р. державним виконавцем Коростишівського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області Желєзною Т.С. винесено постанову за виконавчим листом № 280/2171/14 ц від 20.03.2015 про звернення стягнення на пенсію скаржника, який є інвалідом 2 групи , отримує пенсію в сумі 6232,75 грн. Саме з пенсії скаржник належним чином виконував обов'язки щодо сплати аліментів на утримання дітей , сплачувавши 600,00 грн. аліментів та індексацію, яка передбачена законом. В квітні 2019 скаржник отримав зарахування на пенсійну картку, однак сума пенсійної виплати була значно меншою, ніж завжди. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, скаржнику стало відомо, що підставою для такого списання був лист-повідомлення Начальника Коростишівськго РВДВС ГТУЮ у Житомирській області адресований ГУ ПФУ в Житомирській області про проведення з 01.09.2018 перерахунку розміру аліментів у зв'язку зі змінами в СК, а саме: 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Скаржник жодних попереджень, повідомлень, постанов про збільшення розміру аліментів від державного виконавця не отримував. З урахуванням підвищення розміру аліментів та боргу, який утворився з 01.09.2018 р. державним виконавцем було списано з пенсії: в квітні 2019 - 3432,02 грн., в травні 2019 - 3432,02 грн. Станом на 01.06.2019 сума боргу по аліментах становить 5881,76 грн. Суми, які списуються в рахунок сплати аліментів є непомірними для скаржника та позбавляють його сім'ю до елементарних засобів для існування. Він є учасником бойових дій, інвалідом 2 групи з протипоказанням до важкої фізичної праці, внаслідок поранень весь час знаходиться на на лікуванні та реабілітації, має на утриманні малолітнього сина та дружину, яка не працює. А з січня 2018 р. син ОСОБА_3 , на якого він сплачує аліменти проживає разом з скаржником та знаходиться на його утриманні. Для зміни мінімального розміру аліментів на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягувач вправі звернутись до суду в порядку ст. 192 СК України. В 2017 р. колишня дружина скаржника ОСОБА_2 , вже зверталась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, оскільки змінився прожитковий мінімум на дитину відповідного віку та мінімальний розмір аліментів. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.10.2017 в задоволенні позову відмовлено.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 доводи скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Додатково суду пояснили, що оскільки державним виконавцем не було винесено постанову про зміну розміру відрахувань з пенсії ОСОБА_1 то дії державного виконавця по перерахунку пенсії та стягнення аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не відповідають вимогам ЗУ "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень та є неправомірними. Окрім того, рішення про збільшення аліментів судом не приймалось, а в 2017 р. стягувачу відмовлено в позові про збільшення розміру аліментів. На даний час скаржник не має можливості сплачувати аліменти в розмірі, що визначений державним виконавцем.
В судовому засіданні державний виконавець Коростишівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області щодо доводів скарги заперечила та просила відмовити у задоволенні скарги. Вказала, що державним виконавцем не порушено норми Закону при виконанні виконавчого листа № 280/2171/14-ц від 20.03.2015 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, а навпаки виконано п.1 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження» стягнуто з боржника аліменти в розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру передбаченого СК України ( п.2 ч.1 ст 71 ЗУ "Про виконавче провадження ) що і державним виконавцем виконано в інтересах стягувача з метою повного і належного виконання рішення суду та вимог Закону.
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_6 щодо доводів скарги заперечила, в її задоволенні просила відмовити, вважає, що державний виконавець діяв у межах наданих повноважень.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд дійшов наступних висновків.
На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 березня 2015 року у справі № 280/2171/14-ц був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 600 грн. щомісячно ( тобто на кожну дитину по 300 грн.) починаючи з 18.12.20014 р. і до досягнення їх повноліття.
28 травня 2019 Коростишівським РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області видано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 5698 за виконавчим листом № 280/2171/14-ц, відповідно до якого борг станом на 01.09.2018 відсутній. Також з розрахунку вбачається, що починаючи з вересня 2018 р. розмір аліментів збільшився з 600 гривень ( на двох дітей) до 1944,00 грн ( на двох дітей), а з грудня 2018 року - до 2027 грн. Загальна сума заборгованості по аліментах визначена в розмірі 5881,76 грн. станом на 01.06.2019 р.
У статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 своєї постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надав роз'яснення згідно яких розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України від 03 липня 2018 року № 2475- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким частину 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі , визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру , передбаченого Сімейним кодексом України.
Прожитковий мінімум для дитини відповідного віку встановлюється щорічно Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено такий прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років на рівні 2027 гривень.
Суд дійшов до висновку, що з огляду на вищенаведені правові норми, стягувачу не можуть виплачуватися аліменти в розмірі нижчому, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки такий розмір аліментів є гарантованим на рівні Закону, тобто з 01.09.2018 р. розмір аліментів не може бути нижчим від 972 грн., а з 01.01.2019 р. - 1013,50 грн. При цьому суд не визначає розмір аліментів, оскільки такий розмір визначений законодавцем.
У статті 182 Сімейного кодексу надається перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів України, а також визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у зв'язку з чим визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, на законодавчому рівні захищено право дитини на отримання аліментів не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма матеріального закону не містить обмежень щодо її застосування при вирішенні питання стягнення аліментів як у частці від заробітної плати ( доходу), так і у разі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Крім того, ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини покладається на обох батьків, а не на будь - кого одного з них.
З огляду на вказане, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. При цьому суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий розмір вже встановлений Законом, а не судовим рішенням. Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Отже, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання", який набрав чинності з 28 серпня 2018 року внесено зміни до ст. 71 Закону України "По виконавче провадження" щодо повноважень державного виконавця та державним виконавцем самостійно приведено виконавчий документ у відповідності до чинного законодавства.
Доводи скаржника, що збільшення розміру аліментів має відбуватися виключно за рішенням суду та виконавець не мав права самостійно збільшувати розмір аліментів, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними висновками суду.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, оскільки оскаржувані дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,81,447,450-451 ЦПК України, суд,-
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , суб'єкт оскарження державний виконавець Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Желєзна Тетяна Сергіївна на дії державного виконавця- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області, а якщо було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 12 серпня 2019 р.
Суддя Янчук В.В.