Справа № 296/7951/18
1-кс/296/4066/18
Іменем України
30 жовтня 2018 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за відсутності скаржника та прокурора, розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 від 30.05.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного 28.12.2016 до ЄРДР за № 12016060020007848 із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.125, ч. 1, 2 с. 397, ч. 1 ст. 398 КК України.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначив, що 30.05.2017 слідчим військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016060020007848, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1, 2 с. 397, ч. 1 ст. 398 КК України.
Копію вказаної постанови ОСОБА_3 не отримував, про її винесення йому стало відомо з листа №33-4345 вих.18 від 07.08.2018.
ОСОБА_3 вважає, що вказана постанова про закриття кримінального провадження суперечить нормам законодавства України, а сама постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки слідчим не проведено повного та всебічного досудового розслідування, тому просить суд поновити строк оскарження дії слідчого та скасувати оскаржувану постанову.
Зокрема в письмових поясненнях вказує, що:
1. Не проведено слідчих дій, зокрема впізнання та відтворення по фактам втручання у діяльність і погроз адвокату ОСОБА_3 під час надання ним правової допомоги затриманій особі з боку співробітників правоохоронних органів;
2. Не виконано Доручення про проведення слідчих дій в порядку ст. 40 КПК України по кримінальному провадженню № 12016060020007848 щодо:
- встановлення та допиту в якості свідків співробітників СБ України Житомирської області, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
- не встановлено і не допитано можливих свідків щодо відомих ним обставин , зокрема понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та працівників поліції, які прибули за повідомленням по факту перешкоджання слідчим діям і погрозам адвокату;
- не витребувано копій документів, які можуть підтверджувати участь посадових осіб УСБ України в Житомирській області до можливих протиправних дій відносно громадянина ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_3 , а саме протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 грудня 2016 року, з додатком - відеозапис та протоколу про надання на ознайомлення відеозапису затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 грудня 2016 року;
- не витребувано копій документів, що підтверджують медичний огляд ОСОБА_11 перед поміщенням до ІТТ.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність.
Скаржник у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги скарги підтримав повністю.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
З матеріалів скарги вбачається, 30.05.2017 слідчим військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016060020007848, передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1, 2 с. 397, ч. 1 ст. 398 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 9 ч. 2 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст. 91 ч. 2 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
За правилами ст. 94 ч. 1 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, з постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим під час проведення досудового розслідування був допитаний в якості свідка слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_12 , який показав, що він особисто затримував ОСОБА_11 безпосередньо після вчинення злочину, про що він, як уповноважена особа, склав відповідний протокол. Під час спроби утекти, ОСОБА_11 був повалений на землю співробітниками СБ України з метою перешкоджання зникнення з місця події та на нього були одягнуті кайданки. Заходи фізичного впливу на ОСОБА_11 було застосовано обгрунтовано, з метою перешкоджання йому зникнути з місця вчинення злочину.
Крім того, відповідно до листа начальника Управління СБ України в Житомирській області, з метою з'ясування всіх фактів та обставин можливого факту застосування фізичної сили та побиття співробітниками УСБ України в Житомирській області неправомірних дій під час затримання 14 січня 2016 року ОСОБА_11 та перешкоджання діяльності і висловлювання погрози застосування насильства щодо адвоката ОСОБА_3 , наказом начальника Управління СБ України в Житомирській області від 24 лютого 2017 року №70/ДСК призначено службову перевірку та створено відповідну комісію.
За результатами проведення перевірки комісія дійшла висновку, що факти можливих неправомірних з боку працівників УСБ України в ході затримання 14 грудня 2016 року ОСОБА_11 та перешкоджання діяльності і висловлювання погроз застосування насильства щодо адвоката ОСОБА_3 свого підтвердження не знайшли.
Окрім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №3044 від 05.01.2017, встановлено, що у гр. ОСОБА_11 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є об'єктивна сторона, яка полягає у наявності легких тілесних ушкоджень. Разом з тим, відповідно до висновку СМЕ, у гр. ОСОБА_11 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було.
Об'єктивною стороною ст. 397 КК України є дія або бездіяльність, які можуть проявлятися у вчинені у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги, порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Також об'єктивна сторона ст. 397 КК України полягає у вчиненні суспільно небезпечних дій чи бездіяльності, виражається у погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна.
Виходячи з наведених вище обставин, слідчий дійшов висновку про відсутність фактів, викладених у заявах ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що прийнята постанова відповідає вимогам КПК України щодо повноти та всебічності з'ясування обставин кримінального провадження, а тому є законною та скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_4 від 30.05.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного 28.12.2016 до ЄРДР за № 12016060020007848 із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.125, ч. 1, 2 с. 397, ч. 1 ст. 398 КК України.
Про прийняте рішення повідомити скаржника і прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1